Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення у квартиру, визначення порядку користування квартирою та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3. на рішення Ялтинського міського суду від 27 листопада 2007 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 червня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_2., з указаним позовом, посилаючись на те, що вона та її син є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Відповідачка, яка також є співвласником цієї квартири, до квартири їх не впускає, чим порушує їхнє право власності на житло. Просила усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом вселення їх до спірної квартири, визначити порядок користування квартирою та стягнути з відповідачки моральну шкоду, завдану тим, що у зв’язку з порушенням відповідачкою її права власності вона вимушена була неодноразово звертатися до різних інстанцій для вирішення спірного питання.

Рішенням Ялтинського міського суду від 27 листопада 2007 року позов задоволено частково. Постановлено зобов’язати ОСОБА_3. не чинити перешкоди позивачці та її неповнолітньому сину в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити їх. Визначено порядок користування квартирою шляхом виділенням у користування позивачці та її синові житлової кімнати № 5-1 площею 20,7 кв.м, ? частини лоджії № 5-9, шафи № 5-5 площею 1,5 кв.м, а відповідачці - житлової кімнати Х11 площею 11,5 кв.м, шафи № 5-4 площею 0,9 кв.м, приміщення Х111 площею 2,4 кв.м. Інші допоміжні приміщення залишено в загальному користуванні. Сторони зобов’язано перегородити лоджію № 5-9 на дві рівні частини легкою каркасною перегородкою. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 червня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення та визначення порядку користування квартирою скасовано й ухвалено нове рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог. Постановлено зобов’язати ОСОБА_3. не чинити перешкоди позивачці та її неповнолітньому сину в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити їх до вказаної квартири. Виділено позивачці та її неповнолітньому синові житлову кімнату №5-1, площею 20,7 кв.м, а ОСОБА_3 - житлову кімнату Х11, площею 11,5 кв.м. Усі інші побутові та підсобні приміщення залишено в загальному користуванні сторін. В задоволенні вимог ОСОБА_1. про стягнення судових витрат у розмірі 2 500 гривень відмовлено. У частині відмови в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди рішення місцевого суду залишено без змін.

ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановлено, що сторони є співвласниками квартири № АДРЕСА_1 та кожен із них має право на користування своєю власністю, а тому обгрунтовано ухвалив рішення про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення позивачки та її неповнолітнього сина до спірної квартири.

Встановлюючи порядок користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив із того, що квартира складається з двох кімнат, тому позивачці та її неповнолітньому синові він виділив у користування кімнату площею 20,7 кв.м, а відповідачці – кімнату площею 11,5 кв.м, підсобні приміщення, а саме: кухню, туалет, ванну, два коридори залишив у загальному користуванні сторін. Такий висновок суду також є правильним.

Проте суд помилково виділив у користування позивачки та відповідачки по ? частині лоджії та поділив шафи, оскільки даним рішенням фактично суд поділив ці приміщення.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення в цій частині та залишаючи ці приміщення в загальному користуванні, правильно виходив із того, що вони на даний час є одним цілим, поділ лоджії з установленням перегородки відноситься до переобладнання квартири, а для вирішення цього питання вимагається отримання дозволу виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана належна оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити .

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.