6-15901св09 Про знесення самочинно збудованого нерухомого майна - 18.11.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Чернівецька міська рада, про знесення самочинно збудованого нерухомого майна за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 28 листопада

2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 15 квітня 2009 року,

У червні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3

Зазначали, що вони є власниками квартири № АДРЕСА_2, права власності на яку набули на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 2005 року. Відповідач у справі, ОСОБА_3., до належної йому квартири № АДРЕСА_1 яка є суміжною з квартирою № 3, без їхньої згоди, самочинно, на земельній ділянці, не відведеній під забудову, з порушенням вимог державних будівельних норм та правил, протипожежних та санітарних вимог, збудував прибудову, у результаті чого значно погіршилось природне освітлення їхньої квартири, перекрито аварійний заїзд пожежної машини та усунено їх від користування земельною ділянкою, наданою для обслуговування будинку.

Також указували, що ОСОБА_3. неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення державних будівельних норм та правил, а також протипожежних і санітарних вимог.

Посилаючись на викладене та вважаючи, що такими діями відповідача порушено їхні права, просили позов задовольнити, зобов’язати ОСОБА_3 демонтувати самочинно збудовану ним прибудову до належної йому квартири.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 28 листопада

2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 15 квітня 2009 року, у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_1, ОСОБА_2. звернулися до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 15 квітня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2., шлюб між якими укладено 17 листопада 1979 року, є власниками квартири № АДРЕСА_2, права власності на яку набули на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4. і ОСОБА_5

ОСОБА_3. до квартири № АДРЕСА_1, права користування якою він набув на підставі ордера на житлове приміщення № 02 серії РВК від 11 березня 1996 року, виданого виконавчим комітетом Садгірської районної ради народних депутатів

м. Чернівців, добудував дві житлові кімнати. Квартира № 2 є суміжною до належної позивачам квартири № 3.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що квартира № 2, яка розташована за вказаною вище адресою, з добудованими двома житловими кімнатами є придатною для експлуатації, відповідає протипожежним, санітарно-гігієнічним та екологічним нормам, що підтверджується висновком Чернівецької обласної державної санітарно-епідеміологічної служби № 649 від 19 грудня 2007 року та експертним висновком № 857/08-2007 відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Чернівецькій області; відповідно до технічного висновку (заключення) проектної установи – товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Проект" (далі – ТОВ "Гранд Проект"), що діє на підставі ліцензії АВ № 120865, прибудова до квартири № 2 двох житлових кімнат не завдала негативного впливу на основні несучі конструкції житлового будинку, квартира може в подальшому експлуатуватись без будь-яких обмежень.

Однак з висновками судів не можна погодитися з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Згідно з положенями норм ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України та виходячи зі змісту ч. 4 ст. 376 ЦК України суд повинен встановити: чи не порушує самочинна будова прав інших осіб; чи відповідає вона державним нормам та будівельним правилам, які давали б підстави для прийняття її до експлуатації в порядку, установленому законодавством; чи відведена земельна ділянка, на якій споруджено добудову до квартири № 2, під забудову.

Суди належним чином не з’ясували, чи порушуються права позивачів у зв’язку з указаним самочинним будівництвом, не перевірили доводів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про те, що останні згоди на добудову житлових кімнат до квартири № 2 не надавали, та не дали належної оцінки вказаним доводам.

Крім того, судами не встановлено, кому належить право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій споруджено самочинне будівництво; не з’ясовано ставлення власника (користувача) земельної ділянки до самочинного будівництва.

Судами також не дана оцінка тому факту, що відповідач ні на час спорудження самочинного будівництва, ні на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не мав належним чином оформленого дозволу й затвердженого проекту для здійснення добудови. Посилаючись на те, що обмірні креслення на квартиру № АДРЕСА_1, виготовлені ТОВ "Гранд Проект", ліцензованою проектною установою, 6 лютого 2008 року погоджено з архітектором Садгірського району м. Чернівців, суди залишили поза увагою зміст резолюції архітектора: "для подальшого розгляду".

Виходячи з викладеного судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і ці порушення не були усунені апеляційним судом, у зв’язку із чим судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 15 квітня 2009 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Чернівецька міська рада, про знесення самочинно збудованого нерухомого майна передати на новий розгляд до суду першої інстанції.