6-12161св08 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 18.11.2009 Прийняття

розглянувши справу за позовом Херсонської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк "Аваль" до приватного підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У жовтні 2006 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 18 листопада 2005 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен банк "Аваль" (далі – ВАТ "Райффайзен банк "Аваль") та приватним підприємцем (далі - ПП) ОСОБА_5 укладена Генеральна кредитна угода № 010/03-051/377, додаткові угоди до неї від 27 лютого 2006 року, від 26 червня 2006 року, від 2 серпня 2006 року та кредитні договори № 101/03-051/377-1 від 18 листопада 2005 року, № 010/03-051/377-2 від 30 листопада 2005 року, № 010/03-051/377-3 від 27 лютого 2006 року та № 010/03-051/377-4 від 26 червня 2006 року.

За умовами угоди ПП ОСОБА_1 було відкрито кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 500 тис. грн. з кінцевим строком погашення до 17 листопада 2008 року.

Крім того, ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору № 012/03-051/847 від 2 серпня 2006 року було надано кредит в сумі 550 тис. грн. з кінцевим строком погашення до 1 серпня 2009 року.

З метою забезпечення ПП ОСОБА_1 зобов’язань за Генеральною кредитною угодою, усіма додатковими угодами до неї, а також за кредитними договорами були укладені договори застави, іпотеки, поруки з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Оскільки відповідач не виконує зобов’язання щодо погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків у встановлений кредитними договорами строк, позивач просив стягнути достроково з нього заборгованість у сумі 566 235 грн. 69 коп., у тому числі за рахунок заставного майна, перелік якого зазначений у договорі застави обладнання від 2 серпня 2006 року та договорі іпотеки від 2 серпня 2006 року, а також стягнути достроково з ПП ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно заборгованість в сумі 426 164 грн. 07 коп., у тому числі за рахунок заставного майна, перелік якого вказаний у договорах застави обладнання від 18 листопада 2005 року та від 27 лютого 2006 року, договорі іпотеки від 18 листопада 2005 року, договорі застави товарів в обігу від 26 червня 2006 року.

Після уточнення позовних вимог ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" просило стягнути з ПП ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 012/03-051/847 від 2 серпня 2006 року в сумі 570 117 грн. 42 коп. та стягнути достроково з ПП ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно по Генеральній кредитній угоді з урахуванням усіх додаткових угод до неї та кредитного договору № 010/03-051/377-5 суму 354 758 грн. 97 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 травня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" заборгованість за кредитним договором № 012/03-051/847 від 2 серпня 2006 року в сумі 570 117 грн. 42 коп., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 527 500 грн., заборгованість за відсотками в сумі 38 764 грн. 11 коп., пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 2 612 грн. 88 коп., пеню за несвоєчасну оплату відсотків в сумі 1 240 грн. 43 коп., у тому числі за рахунок заставного майна, перелік якого зазначений у договорі застави обладнання від 2 серпня 2006 року та договорі іпотеки від 2 серпня 2006 року.

Стягнуто солідарно з ПП ОСОБА_1, ОСОБА_4, та ОСОБА_2 на користь ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" заборгованість за Генеральною кредитною угодою № 010/03-051/377 від 18 листопада 2005 року з урахуванням усіх додаткових угод до неї та кредитного договору № 101/03-051/377-5 від 28 лютого 2007 року, що укладені в її рамках, в сумі 354 758 грн. 97 коп., що включає заборгованість за кредитом в сумі 350 тис. грн., заборгованість за відсотками в сумі 4 736 грн. 91 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 22 грн. 06 коп., у тому числі за рахунок заставного майна, перелік якого зазначений у договорах застави обладнання від 18 листопада 2005 року та від 27 лютого 2006 року, договорі іпотеки від 18 листопада 2005 року, реєстр № 4489, договору застави товарів в обігу від 26 червня 2006 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4, та ОСОБА_2 на користь ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" 1 730 грн. судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2008 року зазначене судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" заборгованості за кредитним договором, у тому числі за рахунок договору іпотеки від 18 листопада 2005 року, реєстр № 4489 та стягнення судових витрат скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" до ОСОБА_4 відмовлено. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішує справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" заборгованості по кредитному договору, у тому числі за рахунок договору іпотеки від 18 листопада 2005 року, реєстр № 4489 та відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_4 послався на те, що заборгованості за кредитним договором від 18 листопада 2005 року немає. Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Судом установлено, що між Херсонською обласною дирекцією АППБ "Аваль" та ПП ОСОБА_1 була укладена Генеральна кредитна угода № 010/03-051/377 від 18 листопада 2005 року, на підставі якої ПП ОСОБА_1 було встановлено ліміт кредитування у розмірі 300 тис. грн. Відповідно до п. 1.1. Генеральної угоди кредитні кошти видаються кредитором позичальнику на підставі кредитних договорів, що укладаються в рамках Генеральної кредитної угоди та є її невід’ємними частинами. Пунктом 9.1. Генеральної кредитної угоди встановлено строк дії до 17 листопада 2008 року.

З метою належного забезпечення ПП ОСОБА_1 своїх зобов’язань по Генеральній кредитній угоді, між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 03-051/377-1 від 18 листопада 2005 року, за умовами якого ОСОБА_4 виступила поручителем ПП ОСОБА_1 та зобов’язалася відповідати по його зобов’язанням, що виникають з умов Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/377 від 18 листопада 2005 року та всіх укладених в її рамках договорів у повному обсязі зазначених зобов’язань.

Крім того з метою забезпечення ПП ОСОБА_1 своїх зобов’язань по Генеральній кредитній угоді, між банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки від 18 листопада 2005 року, реєстр № 4489, відповідно до якого ОСОБА_4 виступила майновим поручителем ПП ОСОБА_1 по Генеральній кредитній угоді № 010/03-051/377 від 18 листопада 2005 року та всіх кредитних договорах, що укладені в її рамках, та передала в іпотеку в банку належну їй на праві власності квартиру, розташовану за адресою: м. Херсон, вул. Чорноморська, 42, кв. 42.

За умовами договору іпотеки від 18 листопада 2005 року іпотекодержатель (банк) набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту чи при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки суми процентів.

Після збільшення ліміту кредитування ПП ОСОБА_1 по Генеральній кредитній угоді між банком та ОСОБА_4 були укладені додаткові угоди по договору поруки від 18 листопада 2005 року та до договору іпотеки від 18 листопада 2005 року про збільшення розміру відповідальності ОСОБА_4 У тому числі відповідно до додаткової угоди до договору поруки ОСОБА_4 зобов’язалась перед банком відповідати по зобов’язанням ПП ОСОБА_1, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди, додаткових угод до неї про збільшення ліміту кредитування та усіх кредитних договорів, що укладені в рамках генеральної угоди, в повному обсязі цих зобов’язань. (а.с. 116-117, 122)

За умовами додаткової угоди до договору іпотеки ОСОБА_4 забезпечила вимоги банку по Генеральній кредитній угоді, додатковим угодам до неї про розмір кредиту до 500 тис. грн. та по усім кредитним договорам, що укладені в рамках генеральної угоди. (а.с. 267)

Враховуючи наведене, банком було отримано згоду ОСОБА_4 на зміну зобов’язання щодо збільшення обсягу її відповідальності як поручителя та майнового поручителя, у зв’язку з чим відсутні й правові підстави для припинення зобов’язань ОСОБА_4 як поручителя за договором поруки від 18 листопада 2005 року та як іпотекодержателя за договором іпотеки від 18 листопада 2005 року.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Під належним виконанням зобов’язання розуміється виконання належній особі, в належному місці та в належний строк.

Суд не врахував, що зобов’язання ОСОБА_4 по Генеральній кредитній угоді не могли припинитися на підставі ст. 559 ЦК України, у зв’язку з тим, що не закінчився строк дії Генеральної кредитної угоди (строк дії встановлено до 17 листопада 2008 року).

Висновок апеляційного суду, щодо неможливості солідарної відповідальності ОСОБА_4 по зобов’язанням ПП ОСОБА_1 за іншими кредитними договорами, які були укладені 30 листопада 2005 року, 27 лютого 2006 року та 26 червня 2006 року, оскільки порукою та іпотекою має забезпечуватися реальне зобов’язання, а не те, що має відбутися в майбутньому без визначення розміру основного зобов’язання не відповідає нормам законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 573 ЦК України Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Відповідно до змісту ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до умов договору поруки від 18 листопада 2005 року він припиняє дію з моменту виконання забезпеченого ним зобов’язання.

Відповідно до договору іпотеки від 18 листопада 2005 року він втрачає чинність у разі припинення основного зобов’язання, забезпеченого іпотекою.

На час постановлення судом рішення зобов’язання ПП ОСОБА_1 перед ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" по кредитним договорам, що укладені в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/377 від 18 листопада 2005 року, не виконані.

Апеляційним судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. ст. 554, 573 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про заставу" та ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

З урахуванням наведеного апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного суду і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк "Аваль" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 травня 2007 року.