Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівному, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Здолбунівському районі Рівненської області, державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю годувальника, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 26 травня 2008 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівному (далі – Відділення Фонду в м. Рівному), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Здолбунівському районі Рівненської області (далі - Відділення Фонду в Здолбунівському районі). Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її чоловік, ОСОБА_2, працював електромеханіком Здолбунівської тягової підстанції Рівненської дистанції електропостачання державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця". 15 травня 2004 року стався нещасний випадок на виробництві, унаслідок якого ОСОБА_2 загинув. Просила суд стягнути з відповідачів на її користь 70 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 січня 2007 року залучено до участі у справі як співвідповідача державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця".

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 березня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" на користь ОСОБА_1 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1 500 грн. судового збору на користь держави. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 26 травня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця", суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з пп. 7, 10 акта за формою Н-1 від 15 серпня 2006 року причиною нещасного випадку на виробництві, унаслідок якого загинув чоловік позивачки, є порушення ОСОБА_2 трудової та виробничої дисципліни й невиконання посадових обов’язків.

Оскільки вина роботодавця в цьому випадку не доведена, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" та, керуючись ст. 1168, п. 5 ст. 1187 ЦК України, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1

Проте погодитися з такими висновком суду апеляційної інстанції не можна.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суд апеляційної інстанції помилково посилався на вказану статтю, оскільки вона не регулює відносини щодо відшкодування шкоди особі, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і якій завдано шкоду джерелом підвищеної небезпеки у зв’язку з виконанням трудових обов’язків. Це стосується також і осіб, передбачених ст. 1168 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 загинув під час виконання трудових обов’язків унаслідок ураження електричним струмом, тобто внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відсутність або наявність вини роботодавця згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України не впливає на його обов’язок відшкодувати моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_2

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 26 травня 2008 року скасувати, рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 березня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.