Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Костенка А.В., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" (далі – ТОВ "Інтрансавтострой"), ОСОБА_1, приватного автотранспортного підприємства "Інтрансавтострой" (далі – ПАТП "Інтрансавтострой") про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі – ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2009 року,

У липні 2008 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося з позовом до ТОВ "Інтрансавтострой" (до реорганізації – ПВКП "Інтрансавтострой"), ОСОБА_1. та ПАТП "Інтрансавтострой" про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28 березня 2005 року з ПВКП "Інтрансавтострой" було укладено кредитний договір на суму 2 млн. грн. зі сплатою 17 % річних строком до 29 грудня 2005 року.

На забезпечення виконання зобов’язання того ж числа були укладені договори поруки з ОСОБА_1. та ПАТП "Інтрансавтострой".

Додатковою угодою від 28 березня 2005 року № 1 встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредиту в розмірі 3 % річних, яку ТОВ "Інтрансавтострой" повинно було сплачувати щомісяця.

У порушення умов договору ТОВ "Інтрансавтострой" проценти та комісію за розрахунково-касове обслуговування кредиту в повному обсязі не сплачувало, кредит своєчасно не погасило, тому ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду й рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 7 серпня 2006 року стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 2 272 675 грн. 76 коп.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 5 квітня 2007 року стягнуто з відповідачів борг за процентами за період із 30 травня 2006 року до 29 січня 2007 року в розмірі 268 600 грн. 33 коп.

Оскільки заборгованість за кредитним договором так і не була погашена, а за процентами – погашена частково, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідачів борг за процентами за період із 10 січня 2007 року до 30 липня 2008 року в сумі 509 817 грн. 63 коп. та 89 967 грн. 82 коп. комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Під час розгляду справи представник позивача уточнив вимоги стосовно періоду, за який нараховані проценти та комісія, а саме за період із 30 січня 2007 року до 30 липня 2008 року.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2008 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Інтрансавтострой", ОСОБА_1. та ПАТП "Інтрансавтострой" солідарно на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" 599 785 грн. 45 коп. боргу за період з 30 січня 2007 року до 30 липня 2008 року за кредитним договором від 28 березня 2005 року № 010/12/189.

Стягнуто з ТОВ "Інтрансавтосгрой", ОСОБА_1. і ПАТП "Інтрансавтострой" на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 566 грн. 67 коп. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 10 грн. з кожного.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2009 року рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням цих норм.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", апеляційний суд виходив із того, що ухваленими раніше рішеннями остаточно вирішено спір по суті й припинено правовідносини сторін за кредитним договором; їхні правовідносини перейшли у сферу виконання судових рішень, які регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , а також процесуальними нормами, що врегульовані розділом VІІ ЦПК України (1618-15) .

Однак погодитися з такими висновками не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання.

Виходячи з аналізу норм ст. ст. 11, 12, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України слід зробити висновок, що право, яке захищає суд, повинно існувати на день прийняття судового рішення.

Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Наявність судових рішень про стягнення боргу та процентів за інші періоди невиконання боржником зобов’язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішенням за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

З огляду на викладене рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2009 року скасувати, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.