Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Данчука В.Г., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні водопроводом, встановлення земельного сервітуту, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 23 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 січня 2009 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_3., посилаючись на те, що в 1979-1980 роках за домовленістю із сусідами ОСОБА_4 він проклав до свого будинку АДРЕСА_1 водопровід, який проходить через земельну ділянку сусіднього будинку № 10. Протягом 20 років він користувався цим водопроводом без будь-яких перешкод і претензій, проте відповідачі, теперішні власники будинку № 10, систематично псують його майно, вчиняють бійки, а в червні 2005 року вивели з ладу водопровід і залишили його будинок без водопостачання.

Посилаючись на викладене, позивач просив установити йому постійний земельний сервітут на право користування водопроводом, прокладеним через земельну ділянку відповідачів, довжиною 23,15 м; зобов’язати ОСОБА_2. та ОСОБА_3. не чинити йому перешкод у користуванні водопроводом; стягнути з відпвідачів на його користь матеріальну шкоду в розмірі 2 601 грн., моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн. та судові витрати.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від

23 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 січня 2009 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено позивачеві постійний безоплатний земельний сервітут для обслуговування та користування прокладеним водопроводом до його будинку через земельну ділянку ОСОБА_2. та ОСОБА_3. довжиною

23,15 м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 Зобов’язано відповідачів не чинити ОСОБА_1. перешкод у користуванні водопроводом. Стягнуто з ОСОБА_2. та

ОСОБА_3. солідарно на користь ОСОБА_1 900 грн. матеріальної шкоди та 1 тис. грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2., ОСОБА_3 звернулись до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 23 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 січня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За змістом ст. 98 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 100 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Згідно із чч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач за згодою ОСОБА_4., яка на той час була власником земельної ділянки, за власні кошти в 1979-1980 роках проклав до свого будинку водопровід через земельну ділянку, яка на теперішній час є власністю відповідачів, і протягом двадцяти років безперешкодно користувався ним, увесь цей час належним чином оплачував послуги з водопостачання.

Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам закону.

Доводи ОСОБА_2. та ОСОБА_3., які заперечували проти встановлення позивачеві сервітуту на право експлуатації водопроводу на належній їм земельній ділянці, свого підтвердження не знайшли.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 23 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.