Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди унаслідок ДТП,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 4 жовтня 2006 року сталося ДТП за участю автомобіля "Ниссан Тирано", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2., який належить на праві власності позивачці, та автомобіля марки "М 2140", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. На думку ОСОБА_1., ДТП сталося з вини відповідача, що випливає зі змісту Постанови Центрального РВМУ МВС України в АРК від 12 жовтня 2006 року про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом ДТП. Унаслідок ДТП автомобілю позивачки спричинено матеріальну шкоду у розмірі 55 383 грн. 22 лютого 2006 року між ЗАТ УСК "Княжа" та ОСОБА_3 укладено договір обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. ЗАТ УСК "Княжа" виплатило ОСОБА_1. страхове відшкодування у розмірі 24 990 грн. Іншу суму спричиненої шкоди у розмірі 30 903 грн. Менмеров Урустем відмовився виплачувати. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_3 30 903 грн. 55 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 29 лютого 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. 30 393 грн. 55 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 303 грн. 93 коп. у рахунок оплати судового збору та 30 грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2008 року рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 29 лютого 2008 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні належні та достатні докази вини відповідача у скоєнні дорожньо – транспортної пригоди. Автотехнічна експертиза не проводилася і на її проведенні сторони не наполягали.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Статтею 307 ЦПК України передбачено, що до повноважень апеляційного суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, належить право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.

Установлено, що 4 жовтня 2006 року сталося ДТП за участю автомобіля "Ниссан Тирано", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2., який належить на праві власності позивачці, та автомобіля марки "М 2140", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

У результаті ДТП обидва автомобіля отримали механічні пошкодження.

Постановою інспектора відділу оформлення ДТП УДАІ ГУ МВС України в АРК майора міліції Величко С.В. від 11 жовтня 2007 року відмовлено у порушенні кримінальної справи по факту ДТП у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого статтею 286 КК України. Матеріали направлено до ВДАІ по адміністративному обслуговуванню м. Ялти та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в АРК для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягнуто у зв’язку зі спливом строку притягнення до адміністративного правопорушення.

Відносно дій ОСОБА_2. протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини обох водіїв, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається із загального розміру спричиненої шкоди у відповідній частці залежно від ступеня вини кожного з них.

При наявності вини обох володільців – загальний розмір відшкодування шкоди, завданої обом сторонам визначається відповідно до ступеня вини кожного з них.

Суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність вини ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, не встановив ступеня вини кожного з учасників ДТП та у залежності від цього не визначено розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Оскільки порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2008 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.