Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Ковельська міська рада, про відновлення межових знаків, усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

У вересні 2005 року ОСОБА_1. звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 серпня 2004 року вона є власником земельної ділянки площею 0, 2327 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 1 липня 2004 року, дія якого продовжена на три роки, позивачці надана у користування земельна ділянка площею 0,0331 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Актом поновлення і погодження меж від 26 квітня 2004 року встановлені межі земельної ділянки, а також винесені в натурі відповідно до акта про встановлення границь земельної ділянки в натурі та про передачу встановлених знаків на збереження, встановлені відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку з урахуванням договору про надання земельної ділянки у користування. Однак, відповідачі перешкоджають користуватися земельними ділянками, знищили п’ять межових знаків, встановили огорожу на територію власності позивачки. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1. просила задовольнити її позовні вимоги та зобов’язати відповідачів відновити межові знаки, усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та стягнути з ОСОБА_2. і ОСОБА_3. по 15 000 грн. з кожної у рахунок відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_2., ОСОБА_3. звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками. Свої вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_1. незаконно користується земельними ділянками, які належать їй на праві власності та знаходяться у користуванні. Такими діями ОСОБА_1. перешкоджає позивачам користуватися належними їм земельними ділянками.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні і володінні земельною ділянкою площею 2 327 кв. м, яка належить їй на праві власності згідно державного акта про право власності на земельну ділянку від 11 серпня 2004 року та орендованою нею земельною ділянкою площею 331 кв. м, зобов’язавши відповідачів знести самовільно встановлену огорожу. Зобов’язано ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. відновити межові знаки відповідно до акта про встановлення границь земельної ділянки в натурі від 5 серпня 2004 року. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2., ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. по 500 грн. з кожної у рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2., ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. 4 536 грн. 78 коп. у рахунок оплати судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 10 грудня 2008 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2008 року в частині зобов’язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою скасовано. У задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_3. просять скасувати ухвалені рішення судів та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1. та задовольнити зустрічні позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Власник земельної ділянки, згідно статті 106 ЗК України, має право вимагати з власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків, у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали непридатними.

Установлено, що ОСОБА_1. є власником земельної ділянки площею 0,2327 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 серпня 2004 року.

Відповідно до акта встановлення і погодження меж від 5 серпня 2004 року встановлені межі земельної ділянки ОСОБА_1. та винесені в натурі.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1. та зобов’язуючи ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,2327 га та зобов’язуючи їх знести самовільно встановлену огорожу, а також відновити межові знаки, встановлені на межі земельної ділянки ОСОБА_1, відповідно до акта про встановлення границь земельної ділянки в натурі від 5 серпня 2004 року, і відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1. на законних підставах отримала земельну ділянку площею 0,2327 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а тому її права підлягають захисту. ОСОБА_2., ОСОБА_3 не надано належних доказів, що ОСОБА_1. чинить їм перешкоди у користуванні власністю. Крім того, стягуючи з ОСОБА_2., ОСОБА_3. по 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди суд врахував характер і ступінь завданої відповідачами шкоди.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із зібраних у справі доказів та дав їм належну оцінку.

У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2008 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 10 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.