Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (далі – ТОВ "Торговий дім "Метизи"), третя особа – ТОВ "ІК "Цінні папери", про розірвання договору купівлі-продажу та повернення цінних паперів за касаційною скаргою ТОВ "Торговий дім "Метизи" на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2007 року,

У липні 2002 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати договір купівлі-продажу цінних паперів від 11 липня 2000 року № К8в/1 з підстав неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором і втрати позивачем інтересу до угоди.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 2 червня 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2007 року (як суду касаційної інстанції) вказану ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Постановлено розірвати договір купівлі-продажу цінних паперів № К 8в/1 від 11 липня 2000 року, укладений між ОСОБА_1. та ТОВ "Торговий дім "Метизи". Зобов’язано товариство повернути позивачу 4 703 прості іменні акції, емітовані ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод", та стягнуто на користь ОСОБА_1. 493 гривні 90 копійок судових витрат.

ТОВ "Торговий дім "Метизи" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із вимог ст. 232 ЦК України, відповідно до яких продавець вправі відмовитись від виконання договору, якщо покупець відмовився заплатити за куплену річ встановлену ціну.

Проте такий висновок апеляційного суду є помилковим.

Згідно зі ст. 224 ЦК України 1963 року, чинного на час укладення договору, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Як установили попередні судові інстанції та свідчать матеріали справи, 11 липня 2000 року між позивачем і відповідачем був укладений договір №К8в/1 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого покупець – ТОВ "Торговий дім "Метизи" – придбав у продавця – ОСОБА_1. – цінні папери – прості іменні акції в кількості 4 703 штук на суму 24 690 гривень 75 копійок.

З матеріалів справи вбачається, що зобов’язання за договором продавцем були виконані повністю шляхом передачі відповідачу повного пакета акцій, а відповідачем зобов’язання були виконані частково 13 грудня 2000 року шляхом оплати 10 000 гривень.

Залишок боргу на момент пред’явлення позову до суду погашений не був.

Відповідно до п. 5.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків за договором.

Таким чином, указаним договором купівлі-продажу не було визначено відповідних строків виконання зобов’язання.

Згідно зі ст. 165 ЦК України 1963 року, якщо строк виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

Боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов’язання.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач направляв будь-які претензії до відповідача про виконання зобов’язання.

Разом із тим, на а.с. 8 міститься претензія позивача до відповідача від 2 липня 2001 року, в якій позивач просить повернути йому пакет цінних паперів, що був предметом договору.

На цю претензію 10 липня 2001 року відповідач дав відповідь, що залишок грошових коштів позивач може отримати в касі підприємства (а.с. 26).

Відповідно до вимог ст. 177 ЦК України 1963 року в разі відсутності кредитора, а також в разі ухилення його від прийняття виконання або іншого прострочення з його боку, а так само при відсутності представника недієздатного кредитора боржник по грошовому зобов’язанню або по зобов’язанню передати цінні папери має право внести належні з нього гроші або цінні папери в депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це кредитора.

Внесення грошей або цінних паперів у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса вважається виконанням зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2002 року на адресу позивача приватним нотаріусом Журавльовою Д.В. було надіслано повідомлення про те, що йому пропонується отримати грошові кошти за договором купівлі-продажу цінних паперів із депозиту нотаріуса.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем не було порушено порядок виконання зобов’язання.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем не надано доказів ухилення відповідача від виконання зобов’язань за договором.

Під час встановлення зазначених фактів суд не порушив норм процесуального права, а при ухваленні рішення правильно застосував норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції; у порушення вимог ст.ст. 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не навів мотивів, за якими він вважає висновки суду першої інстанції неправильними; не спростував установлених судом першої інстанції фактів про повне виконання умов договору й безпідставно задовольнив позов.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених у ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2007 року скасувати, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.