Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи № 28 про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, надання відпустки та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 5 грудня 2007 року й ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 вересня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що з 15 січня 2007 року вона працювала в Львівській спеціалізованій середній загальноосвітній школі № 28 на посаді вчителя англійської мови за сумісництвом на час відсутності основного працівника ОСОБА_2., яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Наказом відділу освіти Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 27 червня 2007 року № 01-21/108 її було звільнено з посади вчителя англійської мови Львівської спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи № 28 з 29 червня 2007 року згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ). Наказом Львівської спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи № 28 від 29 червня 2007 року № 68 її було звільнено з роботи у зв’язку із закінченням дії строку трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки її не було ознайомлено з наказами про прийняття на роботу та про звільнення з роботи, як вагітну її не мали права звільняти з роботи, а в разі звільнення повинні були обов’язково працевлаштувати. Крім того, їй не було надано ні щорічної, ні соціальної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати накази про звільнення незаконними, поновити її на роботі, зобов’язати відповідачів надати їй і оплатити соціальну відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами й щорічну відпустку, стягнути з відповідачів солідарно 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 5 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 4 вересня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що між сторонами було укладено строковий трудовий договір з 15 січня 2007 року до 29 червня 2007 року – на час відсутності основного працівника; положення ч. 3 ст. 184 КЗпП України щодо обов’язкового працевлаштування вагітних жінок у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору не поширюється на випадки звільнення цих жінок із роботи за сумісництвом, із заявою про надання щорічної відпустки позивачка не зверталась, а при звільненні їй була нарахована компенсація за невикористану відпустку; листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю було видано позивачці як працівнику Львівської вечірньої середньої загальноосвітньої школи № 17 і вже після її звільнення, тому підстав для надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами не було.

Під час розгляду справи судами не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків суду не спростовують, тому колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 5 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.