Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі за позовом Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій,

У березні 2014 року Золочівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Золочівська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Львівській області (далі - ВДВС) про визнання дій протиправними та скасування постанови від 07 березня 2014 року ВП № 42435698 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову ВДВС від 07 березня 2014 року ВП № 42435698 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Золочівська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 залишити в силі.

Суддя Вищого адміністративного суду України Ліпський Д.В. 06 квітня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Золочівської ОДПІ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2016 року касаційну скаргу № К/800/7514/16 Золочівської ОДПІ на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у вказаній справі було розподілено судді-доповідачу Заїці М.М., у зв'язку звільненням судді Ліпського Д.В.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року (справа № 813/6619/13-а) позов Золочівської ОДПІ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу у розмірі 1693,83 грн задоволено. Дана постанова набрала законної сили.

23 вересня 2013 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 813/6619/13-а.

Постановою ВДВС від 07 березня 2014 року ВП № 42435698 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з наявністю передбачених Законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, оскільки стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу проводяться безпосередньо органами державної податкової служби без залучення органів державної виконавчої служби.

Задовольняючи позов, Золочівської ОДПІ суд першої інстанції виходив з того, що за приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (606-14) (далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ), і таке виконання відповідно до статті 258 зазначеного Кодексу здійснюється на підставі виконавчого листа. Також, суд зазначив, що на фізичних осіб-підприємців не поширюються норми Податкового кодексу України (2755-17) щодо порядку стягнення податкового боргу з юридичних осіб, оскільки як встановлено частиною першою статті 128 Господарського кодексу України, фізичні особи-підприємці не мають статусу юридичної особи, а отже відповідно пункту 87.11 Податкового кодексу України (2755-17) стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою та органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються, тому у відповідача були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Пунктом 87.11 Податкового кодексу України (2755-17) передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з частиною першою статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю.

У господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи. Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи - підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків.

Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягає порядок стягнення податкового боргу платників податків передбачений статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.3 статті 95 цього Кодексу передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної норми вбачається, що Податковим кодексом України (2755-17) встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків в рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України (2755-17) .

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (z0377-04) .

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Таким чином, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу. При цьому, органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно у вказаних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) оскільки, процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України (2755-17) , а не законодавством про виконавче провадження.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, ВДВС доведено правомірність винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа), то суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог Золочівської ОДПІ про її скасування.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою та ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі за позовом Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .