Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Данчука В.Г., Левченка Є.Ф.,

Лихути Л.М., Охрімчук Л.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства (далі – ЗАТ) "Страхова група ТАС", треті особи – Житомирська філія ЗАТ "Страхова група ТАС", ОСОБА_2, про стягнення страхової виплати, пені та відшкодування моральної шкоди,

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЗАТ "Страхова група ТАС" про стягнення страхової виплати, посилаючись на те, що 3 жовтня 2007 року вона уклала з відповідачем договір добровільного страхування автомобіля, 23 вересня 2008 року настав страховий випадок – її автомобіль було пошкоджено, однак ЗАТ "Страхова група ТАС" не здійснило страхову виплату в повному обсязі й перерахувало ТОВ "Автосаміт ЛТД" за ремонт автомобіля лише 32 972 грн. 12 коп., хоча вартість ремонту складає 46 989 грн. 68 коп., й вона була змушена доплатити за ремонт власні кошти в сумі 14 017 грн. 56 коп.

Позивачка просила стягнути з відповідача страхову виплату в розмірі 14 017 грн. 56 коп.

Згодом позивачка доповнила позов і просила також стягнути з ЗАТ "Страхова група ТАС" пеню в розмірі 137 грн. 20 коп. та 3 тис. грн. на відшкодування завданої їй невиконанням договору моральної шкоди, просила також відшкодувати судові витрати.

Рішенням Ємільчинського районного суду від 22 червня 2009 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки 14 017 грн. 56 коп. страхової виплати, 137 грн. 20 коп. пені та 550 грн. на відшкодування судових витрат; у задоволенні решти позову відмовлено, постановлено також стягнути з ЗАТ "Страхова група ТАС" у дохід держави 141 грн. 54 коп. судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 10 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення страхової виплати та пені скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Судом першої інстанції встановлено, що 3 жовтня 2007 року між позивачкою та ЗАТ "Страхова група ТАС" було укладено договір страхування належного їй автомобіля TOYOTA RAV 4 вартістю 210600 грн. 23 вересня 2007 року в результаті ДТП автомобіль було пошкоджено, про даний стразовий випадок позивачка своєчасно повідомила страхову компанію, надавши необхідні документи. Згідно з актом виконаних робіт від 19 січня 2009 року вартість ремонту склала 46 989 грн. 68 коп., про те відповідачем було перераховано лише 32972 грн. 12 коп. Доплату в сумі 14017 грн. 56 коп. позивачка доплатила із власних коштів.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права.

Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки 14 017 грн. 56 коп. страхової виплати та 137 грн. 20 коп. пені.

Апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення страхової виплати та пені на підставі висновку про те, що ЗАТ "Страхова група ТАС" у повному обсязі сплатило страхове відшкодування.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що в зв’язку з настанням страхового випадку вони з відповідачем погодили виплату страхового відшкодування шляхом перерахування страховою компанією грошових коштів на СТО для проведення відновлювального ремонту автомобіля, ЗАТ "Страхова група ТАС" погодилося, що орієнтовна вартість ремонту складає 41 890 грн. 40 коп. і згідно з умовами договору страхування 8 грудня 2008 року перерахувало ТОВ "Автосаміт ЛТД" 70% від орієнтовної вартості ремонту – 32 972 грн. 12 коп., а решту грошових коштів відповідач зобов’язався перерахувати після закінчення відновлювального ремонту автомобіля та надання відповідних документів про повну вартість такого ремонту.

Позивачка зазначала, що згідно з актом виконаних робіт від 19 січня 2009 року вартість ремонту склала 46 989 грн. 68 коп., про що вона повідомила страховика, однак останній безпідставно та в порушення умов договору відмовився перераховувати СТО решту коштів; на підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надала відповідні докази, які належним чином оцінені судом першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 підлягає скасуванню із залишення в силі в цій частині рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 10 листопада 2009 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення страхової виплати та пені скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Ємільчинського районного суду від 22 червня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.