Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Лихути Л.М., Романюка Я.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про поділ спільного майна, зазначивши, що з 6 вересня 1997 року до 17 березня 2004 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі та мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

За час спільного проживання ними набуто спільне майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, предмети домашнього вжитку на загальну суму 15 149 грн. 14 коп. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 28 березня 2006 року були поділені між ними предмети домашнього вжитку, а дійти згоди про добровільний поділ придбаних у період шлюбу квартир вони з відповідачем не змогли. Позивачка просила визнати за нею право власності та виділити в натурі трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 Черкаської області, а відповідачу виділити двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

У квітні 2008 року ОСОБА_2. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив виключити з числа спільного майна подружжя трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 Черкаської області, оскільки її переведено в нежилий фонд та використовується ним у підприємницькій діяльності, а двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 просив поділити між сторонами, визнавши за кожним право власності на ? частину вказаної квартири.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від

5 лютого 2009 року, позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 Виключено з числа спільного сумісного майна подружжя приміщення нежилого фонду, розташоване в колишній квартирі АДРЕСА_2

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення основного та зустрічного позовів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вивів із складу спільного майна подружжя квартиру АДРЕСА_2 Черкаської області, пославшись при цьому на те, що це приміщення віднесено до нежилого фонду, і використовується відповідачем у його підприємницькій діяльності.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна.

Установлено, що позивачка й відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 6 вересня 1997 року до 17 березня 2004 року, за час спільного проживання ними придбано спільне майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 Черкаської області.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі

ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Також установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 5 лютого 2001 року на ім’я ОСОБА_2 як фізичної особи була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_2 Черкаської області.

Крім того, рішенням господарського суду від 19 травня 2005 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_4 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 80 069 грн., установлено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_2 придбана в період шлюбу, 5 лютого 2001 року, і є спільною сумісною власністю подружжя.

У технічному паспорті власником квартири також зазначений ОСОБА_2. як фізична особа.

Проте суд належним чином не перевірив доводи та заперечення сторін щодо належності спірної квартири до числа спільного майна сторін, придбаного в період шлюбу.

Посилання суду на п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) не можна вважати обґрунтованим, оскільки у справі відсутні будь-які дані про те, що спірна квартира є власністю юридичної особи – ПП "СОФТ ПЛЮС" чи ТОВ ВКП "3Sкомпані" ЛТД, власником та співзасновником яких є ОСОБА_2.

Ураховуючи викладене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 5 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.