Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИК" до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на об’єкт нерухомості,

ТОВ "ЛИК" звернулося до суду із позовом про визнання права власності на об’єкт нерухомості, посилаючись на те, що 22 червня 2005 року між АППБ "АВАЛЬ" в особі директора Донецької обласної Дирекції Ткаченка М.С. та ЗАТ "Українська будівельна компанія" в особі директора ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 012/08-1/0627. У забезпечення виконання ЗАТ "УБК" своїх зобов’язань по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків і виконанню інших умов договору між АППБ"АВАЛЬ" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 012/08-1/0627/12 від 14 липня 2006 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського округу Кандзюба О.Є. та згідно з яким офіси №3 та № 4 загальною площею 252,62 кв.м, що забудовувалися за адресою: м. Донецьк, м-н Шахтарський, 4-а заставною вартістю 950 051 грн. стали предметом іпотеки.

У забезпечення виконання ЗАТ "УБК" своїх зобов’язань, які випливають із зазначеного кредитного договору між АППБ"АВАЛЬ" та ОСОБА_1, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 012/08-1/0627/9 від 24 липня 2006 року, згідно із яким трикімнатна квартира № АДРЕСА_1, заставною вартістю 340 379 грн. стала предметом іпотеки.

Крім того, у забезпечення виконання ЗАТ "УБК" своїх зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором, між АППБ"АВАЛЬ" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 012/08\-1/0627/15 від 14 липня 2006 року за яким офіс № 6 загальною площею 128,4 кв.м та забудовувався за адресою: м. Донецьк, м-н Шахтарський, 4-а заставною вартістю 482 886 грн. став предметом іпотеки, а також укладено договір іпотеки № 012/08-1/0627/18 від 14 липня 2006 року, за яким квартира № 72 загальною площею 174,28 кв.м заставною вартістю 544 341 грн. також стала предметом іпотеки.

8 червня 2007 року ВАТ "Райффайзен банк "АВАЛЬ", що є правонаступником АППБ "АВАЛЬ" та ТОВ "ЛИК" укладено договір № 012/08-1/06237 про відступлення права вимоги за зазначеним кредитним договором № 012/08-1/06727 від 22 червня 2005 року та в подальшому, а саме 18 червня 2007 року укладено з ТОВ "ЛИК" договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки №012/08-1/0627/12 та № 012/08-1/0627/9.

У зв’язку з тим, що термін сплати коштів за кредитним договором № 012/08-1/0627 збіг 22 червня 2007 року та кошти не повернуто, крім того, не сплачено відсотки за користування кредитними коштами та неустойку, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 2 593 728 грн. 72 коп., згідно з п. 5.1. договорів іпотеки № 012/08-1/0627/9 та №012/08-1/0627 від 23 червня 2007 року та 2 липня 2007 року повторно іпотекодавця ОСОБА_1 та позичальника - ЗАТ "УПБ" повідомлено про порушення основного зобов’язання за кредитним договором, а також проінформовано про необхідність усунути порушення у 30-ти денний строк та про готовність ТОВ "ЛИК" до розгляду усіх пропозицій щодо урегулювання спірних питань й попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог, просили згідно із вимогами п. 5.4 договорів іпотеки визнати за товариством право власності на предмет іпотеки – квартиру № АДРЕСА_1 та перереєструвати за ними право власності на предмет іпотеки – спірне нерухоме майно.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 15 грудня 2008 року позов ТОВ "ЛИК" про визнання права власності на об’єкт нерухомості задоволено. Визнано за ТОВ "ЛИК" право власності на квартиру № АДРЕСА_1 та визнано попередню реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачами такою, що втратила чинність.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 травня 2009 року рішення Київського районного суду м. Донецька від 15 грудня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 22 червня 2005 року між АППБ"АВАЛЬ" та ЗАТ "УБК" укладено кредитний договір № 012/8-1/0627/9 та у забезпечення виконання товариством своїх зобов’язань, що випливають з кредитного договору між банком та ОСОБА_1, який діяв від свого імені та імені ОСОБА_3, ОСОБА_2. та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 012/08-1/0627/9 від 24 липня 2006 року, за яким в іпотеку передано квартиру № АДРЕСА_1 заставною вартістю 340 379 грн.

18 червня 2007 року між ВАТ "Райффайзен банк "АВАЛЬ", що є правонаступником АППБ"АВАЛЬ" та ТОВ "ЛИК" укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 012/08-1/0627/9 від 24 липня 2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ЛИК" про визнання права власності на предмет іпотеки – квартиру № АДРЕСА_1 та передачу її у власність товариства, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки ТОВ "УБК" не виконало взятих на себе у передбачені кредитним договором строки зобов’язання та кошти не повернуло, а також не сплатило відсотки за користування кредитом, позовні вимоги товариства, якому відступлено право вимоги згідно з вимогами ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" підлягають задоволенню шляхом визнання за ними права власності на предмет іпотеки.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Частиною ч. 1 ст. 33 Закону України"Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У частині 3 ст. 33 Закону визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або відсутність застереження в іпотечному договорі).

Договором іпотеки на іпотекодержателя покладається зобов’язання надіслати іпотекодавцю повідомлення, оформлене відповідно до вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку". Надіслання такого повідомлення є обов’язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Частиною 2 ст. 35 Закону встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодаржателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Тобто, у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов’язання (ст. 37 Закону), – він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону, якою передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Оскільки визнання права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України "Про іпотеку" (898-15) не передбачено та цим Законом передбачений інший порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що ухвалені із порушенням норм матеріального права, з ухваленням у справі нового рішення про відмову ТОВ "ЛИК" у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 15 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 травня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИК" до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на об’єкт нерухомості відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.