Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист гідності, честі й ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

У січні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про захист гідності, честі й ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_10 в інтернет-виданні "Говори!" www.govori.info в публікації під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", автором якої є суддя Деснянського районного суду м. Києва Савлук Т.В., було оприлюднено відомості про те, що "ІНФОРМАЦІЯ_2", ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6", "ІНФОРМАЦІЯ_7…" та "ІНФОРМАЦІЯ_8 ІНФОРМАЦІЯ_9

Посилаючись на те, що поширена інформація є недостовірною та порушує його право на повагу до гідності, честі й ділової репутації, просив визнати її недостовірною та зобов`язати ОСОБА_7 спростувати зазначену інформацію.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 5 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2008 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено, що недостовірна інформація відносно нього поширена відповідачкою ОСОБА_7

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 в інтернет-виданні "Говори!" www.govori.info в публікації під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" було оприлюднено відомості про те, що "ІНФОРМАЦІЯ_2", ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 "ІНФОРМАЦІЯ_7…" та "ІНФОРМАЦІЯ_8 ІНФОРМАЦІЯ_9

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 18 листопада 2003 року "Про телекомунікації" Інтернет – це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним протоколом та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про телекомунікації" з метою створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції здійснюється його адміністрування.

Таким чином, якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта – вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови поширення недостовірної інформації.

У разі якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь та ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то під час розгляду позовних вимог необхідно керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України вказані положення закону залишив поза увагою, належним чином не визначився із характером спірних правовідносин, на порушення вимог закону не перевірив, чи зареєстрований інформаційний ресурс інтернет-видання "Говори!" www.govori.info в установленому порядку як засіб масової інформації та всупереч ст. 119 ЦПК України не залучив власника веб-сайту "Говори!" www.govori.info, на якому було розміщено зазначену негативну інформацію, в якості відповідача.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; у рішенні не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 5 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.