Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення коштів, одержаних на виконання договору, відшкодування витрат на проведення ремонтних робіт та моральної шкоди,

У листопаді 2007 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення коштів, одержаних на виконання договору, відшкодування витрат на проведення ремонтних робіт та моральної шкоди.

Зазначали, що у квітні 2004 році домовились із ОСОБА_8 укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за узгодженою ціною 8 100 доларів США, передали їй 2 100 доларів США як завдаток і, отримавши ключі від квартири, почали робити в ній ремонт. У травні 2004 року вони передали ОСОБА_8 6 000 доларів США на виконання договору купівлі-продажу квартири.

Посилаючись на те, що відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної квартири та що власники квартири звернулись до суду з позовом про їх виселення, просили стягнути з ОСОБА_8 40 500 грн., отриманих на виконання договору купівлі-продажу квартири, що є еквівалентом 8 100 доларів США; 35 615 грн. 73 коп. витрат на проведення ремонтних робіт; 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_6 та 35 000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_7; 20 464 грн. 50 коп. понесених судових витрат.

рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 39 204 грн., отриманих на виконання договору купівлі-продажу квартири; 35 615 грн. 73 коп. на виконання робіт, понесених у зв`язку з ремонтом квартири; стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_7 25 000 на відшкодування моральної шкоди; стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 20 000 грн. витрат на правову допомогу та 464 грн. 50 коп. судового збору.

рішенням апеляційного суду Львівської області від 26 серпня 2008 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2008 року змінено в частині стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 витрат на правову допомогу та ухвалено в цій частині нове рішення, яким розмір витрат на правову допомогу зменшено до 5 000 грн. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивачів понесених витрат на ремонт квартири та відшкодування моральної шкоди, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судові рішення в частині стягнення на користь позивачів 40 500 грн., отриманих на виконання договору купівлі-продажу, ОСОБА_8 не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та покладаючи на відповідачку обов`язок відшкодувати позивачам вартість проведених у квартирі ремонтних робіт, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ремонтні роботи в спірній квартирі проведені зі згоди ОСОБА_8, а оскільки з вини відповідачки порушені права позивачів, то вони мають право на відшкодування моральної шкоди.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають.

Судом установлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 8 жовтня 1998 року Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_11 та ОСОБА_12

У 2004 році ОСОБА_8, не будучи власником зазначеної квартири та не маючи повноважень на її відчуження, узгодила з позивачами питання щодо її продажу, у зв`язку з чим позивачі передали відповідачці 8 100 доларів США в рахунок укладення договору купівлі-продажу.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2006 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 виселено із спірної квартири.

Вирішуючи спір в частині заявлених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_8 на користь позивачів вартості проведеного ремонту, суд вважав, що саме відповідачка, яка без законних правових підстав провела відчуження квартири, зобов`язана відшкодувати вартість проведеного позивачами ремонту.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог ОСОБА_8 зазначала, що вона не є власником спірної квартири та що позивачам було відомо про те, що вона не мала права відчужувати спірну квартиру, питання щодо проведення ремонту в квартирі ні з нею, ні з власниками квартири не узгоджувалось, а відтак, відсутні правові підстави для покладення на неї обов`язку відшкодувати вартість проведених ремонтних робіт та моральної шкоди.

Суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України зазначених доводів відповідачки належним чином не перевірив, вказані вимоги закону до уваги не прийняв; належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Крім того, покладаючи на відповідачку обов`язок по відшкодуванню завданої позивачам моральної шкоди, суд не врахував, що відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд повинен керуватися принципами поміркованності, розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд вказаних вимог закону не врахував.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; у рішенні не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції в частині стягнення вартості ремонтних робіт та відшкодування моральної шкоди без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення вартості ремонтних робіт, проведених у квартирі АДРЕСА_1, відшкодування завданої моральної шкоди та понесених судових витрат підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

У решті судові рішення ОСОБА_8 не оскаржуються.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2008 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 26 серпня 2008 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення вартості ремонтних робіт, проведених у квартирі АДРЕСА_1, відшкодування завданої моральної шкоди та понесених судових витрат скасувати, справу в цій частині позовних вимог передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.