Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор’євої Л.І.,

Барсукової В.М.,, Луспеника Д.Д.,-

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3, служби автомобільних доріг у Вінницькій області про встановлення земельного сервітуту, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калиновського районного суду Вінницької області від 27 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2009 року,

У грудні 2008 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 29 січня 1999 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 грудня 2007 року їм належать на праві власності земельні ділянки площею 0,319 га та 0,0366 га, що розташовані в м. Калинівці. Ці земельні ділянки межують із землями міської ради загального користування, а саме землями служби автомобільних доріг у Вінницькій області та використовувалися ними для під’їзду до своїх земельних ділянок. У травні їм стало відомо, що Калинівська міська рада змінила цільове призначення земельної ділянки служби автомобільних доріг та передала її в оренду ОСОБА_3 на 49 років для комерційних потреб. Оскільки відповідачка відмовилася в добровільному порядку встановити земельний сервітут, просили встановити земельний сервітут на земельній ділянці, площею 0, 04 га в м. Калинівці, що передана в оренду ОСОБА_3 у вигляді права проїзду по цій земельній ділянці на транспортному засобі та для забезпечення проїзду сільськогосподарського транспорту.

Рішенням Калиновського районного суду Вінницької області від 27 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2009 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Калиновського районного суду Вінницької області від 27 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.