Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фермерського господарства "ООКОР", Немішаєвського державного аграрного коледжу, Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця та переведення прав покупців за договором купівлі-продажу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання за позивачами права власності на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2007 року, рішення апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2007 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 травня 2008 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до фермерського господарства "ООКОР" та Немішаєвського державного аграрного коледжу, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що за усною домовленістю з головою селянського фермерського господарства "ООКОР" ОСОБА_3 указані приміщення фактично були придбані за її кошти та для неї, оскільки в майбутньому фермерське господарство повинно було реорганізуватися в КСП, членом якого вона мала бути. Проте відповідач обманув її, після добудови приміщень зареєстрував їх на фермерське господарство, до якого включив трьох членів своєї сім’ї, відмовившись створювати колективне підприємство. Посилаючись на те, що добудова вказаних приміщень також відбувалася за її власні кошти, а свідоцтво про право власності на добудовані приміщення 9 квітня 2004 року було видано відповідачеві, позивачка просила визнати за нею право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

У січні 2007 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом, у якому просив ухвалити рішення про визнання договору купівлі-продажу від 11 грудня

2001 року, укладеного між Немішаєвським ДАК та ФГ "ООКОР", частково недійсним із підстав, передбачених ст. 58 ЦК УРСР, і визнання його покупцем за цим договором, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що про купівлю недобудованих будівель у Немішаєвському державному аграрному коледжі домовлявся саме він, особисто вніс свої власні кошти та кошти дружини, ОСОБА_1, до каси коледжу від імені фермерського господарства.

Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_2. просив: спірний договір купівлі-продажу від 11 грудня 2001 року визнати частково недійсним в частині, що стосується покупця, визнати його покупцем за вказаним договором.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2007 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано частково недійсним у частині покупця укладений 11 грудня 2001 року між фермерським господарством "ООКОР" і Немішаєвським державним аграрним коледжем договір купівлі-продажу недобудованих приміщень складу та контори норкової ферми, що розташовані на території господарського двору аграрного коледжу, по АДРЕСА_1, перевівши права покупця за вказаним договором на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, розташоване на АДРЕСА_1, видане 9 квітня 2004 року фермерському господарству "ООКОР".

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2. право власності на нерухоме майно, розташоване на АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку, складу, колодязя, огорожі, замощення, скважини, зливної ями, сараю "В", сараю "Г", накриття "Д".

Рішенням апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2007 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця та переведення прав покупців за договором купівлі-продажу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання за позивачами права власності на майно відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 травня 2008 року рішення апеляційного суду Київської області від

3 грудня 2007 року скасовано й залишено в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2007 року.

У липні 2009 року ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2007 року, рішення апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2007 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 травня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема вказує, що судом вирішено питання про її права, хоча її до участі у справі не притягнуто.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2007 року, рішення апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2007 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.