Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – орган опіки і піклування Оболонської районної державної адміністрації м. Києва, про виселення, зняття з реєстраційного обліку, усунення перешкод у здійсненні права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2009 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3., у якому просив виселити останню з належної йому згідно з договором купівлі-продажу від 26 грудня 1996 року на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 та зняти з реєстрації за вказаною адресою.

У серпні 2008 року ОСОБА_2. звернулася до суду з аналогічним позовом, указуючи, що з 1963 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1. та квартира АДРЕСА_1 є їхньою спільною власністю.

У подальшому позивачі неодноразово змінювали та доповнювали позовні вимоги та просили виселити з належної їм квартири ОСОБА_3., її неповнолітнього сина – ОСОБА_6., 23 липня 2006 року, безпідставно вселену до спірної квартири матір ОСОБА_3. – ОСОБА_4, скасувати реєстрацію зазначених осіб на вказаною вище адресою, зобов’язати відповідачів не чинити їм перешкод у користуванні квартирою.

ОСОБА_3. звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_5., яка згідно з договором купівлі-продажу від

26 грудня 1996 року продала спірну квартиру ОСОБА_1., у якому просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 26 грудня 1996 року, недійсним.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 5 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2009 року, в задоволенні позову ОСОБА_1., ОСОБА_2. та зустрічного позову ОСОБА_3. відмовлено.

ОСОБА_1., ОСОБА_2. звернулись до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2009 року в частині відмови в задоволенні їхніх позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким їх позов задовольнити, у іншій частині постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.