Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 вересня 2009 року,

У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що 3 березня 2008 року передав ОСОБА_7 у борг 30000 доларів США, які остання зобов’язалася повернути йому через шість місяців, тобто 3 вересня 2008 року, про що власноручно написала розписку.

Оскільки в установлений строк ОСОБА_7 борг не повернула, ОСОБА_6 просив суд стягнути з відповідачки на його користь 228600 грн. боргу за договором позики.

27 липня 2009 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулися до суду із заявою, в якій просили визнати укладену між ними мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_7 у рахунок оплати боргу в сумі 228600 грн. передає у власність ОСОБА_6 АДРЕСА_1 спуск у м. Херсоні, належний їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 листопада 2000 року; ОСОБА_7 відмовляється від права власності на цей будинок; право власності на будинок визнається за ОСОБА_6; ОСОБА_6 відмовляється від своїх позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 228600 грн. боргу за договором позики.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 липня 2009 року судом визнано цю мирову угоду.

ОСОБА_8, не погодившись з ухвалою місцевого суду, оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою судді Апеляційного суду Херсонської області від 17 вересня 2009 року заявникові в прийняті апеляційної скарги відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_8 посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, в зв’язку з чим просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та вирішити питання по суті.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_8 у прийнятті апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник участі у справі не брав, а також не є особою, щодо якої суд вирішив питання про її права та обов’язки.

Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

В обґрунтування свого права на оскарження ухвали місцевого суду про визнання мирової угоди, за якою право власності на АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 посилався на те, що будинок, який раніше належав ОСОБА_7, був знищений у 2000 році внаслідок пожежі; він на підставі письмової угоди придбав у ОСОБА_7 за 1000 доларів США вільну земельну ділянку, на якій побудував новий будинок більших розмірів, а тому оскаржуваною ухвалою було вирішено питання про його права та обов’язки.

Проте під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_8 суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та, обмежившись висновком про те, що ОСОБА_8 не має офіційних правовстановлюючих документів на будинок, решти доводів заявника, зокрема про фізичне знищення належного ОСОБА_7 будинку, не перевірив.

За таких обставин апеляційний суд належним чином не виконав своїх процесуальних обов’язків і дійшов до передчасного висновку про відсутність у ОСОБА_8 права на оскарження ухвали місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 вересня 2009 року скасувати, питання про прийняття апеляційної скарги передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.