Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор’євої Л.І.,

Луспеника Д.Д., Барсукової В.М., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору дарування удаваним та недійсним, визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2009 року,

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування удаваним та недійсним, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Свої вимоги мотивувала тим, що їй належала на праві власності 1/10 частина індивідуального боксу для зберігання маломірних плавзасобів АДРЕСА_1. 3 вересня 2004 року нею була надана довіреність на ім’я свого онука – ОСОБА_8 на право управління і розпорядження всім майном, що особисто належить їй. В кінці 2004 року онук повідомив, що знайшов покупця на частку боксу, з яким він досяг згоди по всім істотним умовам договору купівлі-продажу майна. На підтвердження усних домовленостей, між ними, в простій формі був укладений договір купівлі-продажу. При цьому від імені покупця ОСОБА_2 виступав ОСОБА_5, на підставі нотаріально посвідченої довіреності, яка давала йому право на придбання майна. Окремим пунктом договору було обумовлено його обов’язкове нотаріальне посвідчення. Разом з тим, для нотаріального оформлення укладеної угоди потрібно було отримання згоди на продаж всіх інших співвласників спірного майна і щоб уникнути цього, між сторонами був нотаріально укладений договір дарування, але при цьому малося на увазі, що сторони повинні виконати взяті на себе зобов’язання за раніше укладеним договором купівлі-продажу.

Посилаючись на те, що після укладення договору дарування відповідач виконувати умови договору купівлі-продажу відмовилася, оплату за придбане нерухоме майно не внесла, уточнивши свої позовні вимоги ОСОБА_1, просила суд визнати договір дарування 1/10 частини індивідуального боксу для зберігання маломірних плавзасобів № 28 розташованого по АДРЕСА_2 від 25 грудня 2004 року, укладений між нею і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_9 удаваним – таким, який приховує угоду купівлі-продажу, яку сторони дійсно мали на увазі; визнати недійсним договір дарування і визнати недійсним приховану договором дарування укладену угоду купівлі-продажу 1/10 частини індивідуального боксу.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2009 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2009 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У поданих до Верховного Суду України касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_7 просять скасувати рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2009 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційних скарг та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.