Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30 квітня 2009 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_1. звернулась до суду з указаним позовом, в якому зазначала, що працювала у відповідача поваром громадського харчування та 14 серпня 2008 року була звільнена з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Посилаючись на те, що при звільненні з нею не був проведений остаточний розрахунок, просила з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути на її користь 900 грн. заборгованості по заробітній платі, 2 400 грн. компенсації за невикористані відпустки, 2 400 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 30 квітня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 900 грн. заборгованості по заробітній платі, 2 400 грн. компенсації за невикористані відпустки, 2 400 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 300 грн. моральної шкоди. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа – ОСОБА_2., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків суду не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.