Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Вільної профспілки відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 26 березня 2009 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Полтавський ГЗК" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що з 2003 року працював у ВАТ "Полтавський ГЗК" на посаді інженера-електроніка-системотехніка.

Наказом № 238 К від 15 листопада 2007 року його було звільнено із займаної посади на підставі п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Посилаючись на те, що він не був повідомлений про зміну істотних умов праці, на момент звільнення був членом Вільної профспілки ВАТ "Полтавський ГЗК" і відповідач звільнив його без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, просив поновити його на посаді інженера-електроніка-системотехніка та стягнути з ВАТ "Полтавський ГЗК" на його користь 12 967 грн. 19 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26 березня 2009 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та Вільна профспілка ВАТ "Полтавський ГЗК" просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов`язкового скасування судових рішень.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 335, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Вільної профспілки відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 26 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.