Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2006 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2007 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Посилаючись на те, що рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 липня 2005 року про поновлення її на посаді секретара-друкарки Мукачівського державного аграрного технікуму (правонаступник - Мукачівський державний аграрний коледж) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з вини його директора ОСОБА_2 виконано тільки частково – в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 8 жовтня 2004 року до 14 липня 2005 року; позивачка просила на підставі ст. 1167 ЦК України стягнути з відповідачки 5 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2007 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2006 року змінено, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з директора Мукачівського державного аграрного технікуму ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. У решті рішення залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2006 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2007 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 14 липня 2005 року ОСОБА_1 поновлена на роботі на посаді секретара-друкарки Мукачівського державного аграрного технікуму (правонаступник - Мукачівський державний аграрний коледж) та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 8 жовтня 2004 року до 14 липня 2005 року в сумі 1940 грн.

На час звернення позивачки до суду це рішення виконане лише в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1940 грн.

Незважаючи на намагання державних виконавців Державної виконавчої служби виконати рішення суду в примусовому порядку, на звернення позивачки з цього приводу до прокуратури, директор Мукачівського державного аграрного коледжу ОСОБА_2, відмовляється поновити позивачку на роботі на посаді секретара-друкарки з посиланням на відсутність такої посади у штатному розпису.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з ОСОБА_2, яка є директором Мукачівського державного аграрного коледжу, на користь позивачки 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1167 ЦК України; суд першої інстанції та апеляційний суд, частково змінивши рішення суду першої інстанції, виходили з того, що діючим законодавством не передбачено можливості невиконання судового рішення про поновлення на роботі з підстав відсутності посади у штатному розпису та заподіяння позивачці моральної шкоди саме внаслідок неправомірних дій відповідачки як директора, до повноважень якого належить прийом на роботу та звільнення з роботи, та з вини якого рішення суду не виконане.

Проте погодитись з таким рішенням суду не можна.

Питання виконання рішень суду про поновлення на роботі та відповідальності за невиконання таких рішень врегульовані cт. ст. 77, 85, 87, 88 Закону України "Про виконавче провадження".

Оплата вимушеного прогулу при затримці власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника передбачена ст. 236 КЗпП України.

Ці норми законів, є спеціальними нормами.

Ні суд першої інстанції, на порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України, ні суд апеляційної інстанції, на порушення вимог ст. 316 ЦПК України, поклавши на ОСОБА_2 обов?язок відшкодувати позивачці моральну шкоду, повно і всебічно не з?ясували обставини справи, причини невиконання рішення суду про поновлення на роботі, належним чином не визначились з характером спірних правовідносин і не встановили, якими нормами права передбачена відповідальність за невиконання такого рішення суду, застосували до спірних правовідносин ст. 1167 ЦК України, яка є загальною нормою без урахування норм спеціального закону.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2006 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.