Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, за скаргою ОСОБА_2 про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2005 року, ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2005 року та ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2008 року,

У червні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 25 лютого 2005 року, приблизно о 10 годині 50 хвилин позивач разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4. знаходились у квартирі АДРЕСА_1 У цей час до квартири шляхом вибиття вхідних дверей зайшли державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у м. Павлограді Дніпропетровської області

ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_2, працівники міліції та інші особи. В результаті огляду було складено акт опису майна та було проведено вселення ОСОБА_2 Відповідно до акта позивача та ОСОБА_3. було виселено з квартири, в якій залишились їхні особисті речі, а у вхідних дверях було замінено замок. У ході складання акта опису майна ОСОБА_2 публічно, у присутності зазначених осіб, висловлювала на його адресу, адресу його доньки та дружини образливі висловлювання. Крім того, ОСОБА_2 звернулась із заявою до прокуратури м. Павлограда Дніпропетровської області щодо порушення кримінальної справи відносно нього на підставі ст. 190 Кримінального кодексу України за фактом шахрайства, в якому зазначила, що 25 лютого 2005 року під час проведення виконавчих дій він і його донька,

ОСОБА_3, поводили себе грубо, погрожували ОСОБА_2, працівникам міліції та державним виконавцям. Постановою Павлоградського міського відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ України у Дніпропетровській області в порушенні кримінальної справи відносно нього та ОСОБА_3 відмовлено за відсутністю складу злочину. Своїми діями, особливо зверненням до правоохоронних органів ОСОБА_2 принизила його честь і гідність та не дає можливості йому вести нормальний спосіб життя, працювати, спілкуватись із родиною й друзями.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2005 року, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за приниження честі й гідності - моральну шкоду в сумі 1 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2008 року, що діє в межах повноважень, наданих Законом України від 25 травня 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" відхилено касаційну скаргу ОСОБА_2 на оскаржувані судові рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції.

У скарзі про перегляд судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами ОСОБА_2, посилаючись на неоднакове застосування судами апеляційної та касаційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2008 року, постановлену в касаційному порядку, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На підтвердження цих доводів заявниця надала рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 20 листопада 2007 року, постановлену в межах повноважень, наданих Законом України від 25 травня 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ", у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Перевіривши за матеріалами скарги наведені в ній доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з їх доведеності, оскільки були принижені честь та гідність ОСОБА_1 за обставин, які відбулись 25 лютого 2005 року. Проте з таким висновком погодитьсь не можна, оскільки зі змісту рішення вбачається, що суд в якості доказів, які підтверджують позовні вимоги, посилався на пояснення свідків: ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Разом з тим із пояснень указаних свідків не вбачається, що позивач називала ОСОБА_1 тими словами, на які посилалась остання. Крім того, працівниками ВДВС в м. Павлограді Дніпропетровської області: ОСОБА_6 і ОСОБА_5 - були надані суду пояснення, що порушень при виконанні виконавчого провадження, у тому числі образ на адресу кого-небудь із присутніх, не було.

За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про те, що позивач відповідно до ст. 30 ЦПК України довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог.

У скарзі заявниця посилається на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 20 листопада 2007 року, постановлену в межах повноважень, наданих Законом України від 25 травня 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ", у аналогічній справі за позовом ОСОБА_3 до того ж відповідача - ОСОБА_2, про той же спір з тих самих підстав, за тих самих обставин, які відбулись 25 лютого 2005 року, приблизно о 10 годині 50 хвилин.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2005 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 20 листопада 2007 року, яка постановлена в межах повноважень, наданих Законом України від 25 травня 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ", скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3

Таким чином, судами допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущене судом першої інстанції та не було усунене апеляційним судом і касаційним судом, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2005 року, ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2005 року та ухвала Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2008 року, постановлена в касаційному порядку, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 354 - 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2008 року, постановлену в касаційному порядку, скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.