Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області, треті особи: колективне сільськогосподарське підприємство "Абрамівка", Вишгородський районний відділ № 11 Київської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про визнання права на земельну частку (пай) за скаргою Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 квітня 2008 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 3 листопада 2008 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай), просив визнати за ним право на отримання земельної частки (паю) за рахунок земель резервного фонду Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області та зобов'язати Вишгородську районну державну адміністрацію Київської області підготувати технічну документацію на отримання державного акта на земельну частку (пай). Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 1992 року до 1998 року працював у радгоспі "Абрамівський", який було реорганізовано в колективне сільськогосподарське товариство "Абрамівка") (далі - КСП "Абрамівка"), і має право на земельну частку (пай) із земель цього КСП, проте його помилково не було включено до списків осіб, які мають таке право.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив визнати за ним право на отримання земельної частки (паю) у розмірі 5,94 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель резервного фонду Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області, зобов'язати Вишгородську районну державну адміністрацію надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язати Вишгородський районний відділ № 11 Київської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" провести державну реєстрацію вказаного державного акта.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2008 року, позов ОСОБА_1. задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на отримання земельної частки (паю) у розмірі 5,94 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель резервного фонду Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Зобов'язано Вишгородську районну державну адміністрацію Київської області надати дозвіл на виготовлення на ім'я ОСОБА_1. технічної документації із землеустрою на оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку, розмір якої визначено відповідно до проекту роздержавлення землі. Зобов'язано Вишгородський районний відділ № 11 Київської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" провести державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Верховного Суду України від 3 листопада 2008 року Вишгородській районній державній адміністрації Київської області відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України.

До Верховного Суду України надійшла скарга Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про перегляд ухвалених судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України, в якій вона просить скасувати вказані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Як на підставу такого перегляду посилається на ухвалу Верховного Суду України від 28 травня 2009 року у справі за аналогічним позовом ОСОБА_2

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України підставою оскарження у зв’язку з винятковими обставинами судових рішень у цивільних справах після їх перегляду у касаційному порядку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону, а також визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов’язання України.

Розглянувши скаргу, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що в цьому випадку має місце неоднакове застосування одного й того самого положення закону, зокрема Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) (далі – Указ № 720/95).

Судом установлено, що ОСОБА_1 15 квітня 1992 року прийнятий на роботу до радгоспу "Абрамівський" муляром третього розряду. 13 липня 1992 року позивач звільнений за власним бажанням. 24 січня 1995 року прийнятий на роботу до радгоспу "Абрамівський" слюсарем МТФ.

18 червня 1996 року він звільнився з роботи у зв’язку з призовом на військову службу, 4 травня 1998 року звільнився за власним бажанням.

Роздержавлення земель КСП "Абрамівка" та формування списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), розпочалося в 1996 році; паювання землі відбулося 29 травня 1997 року; у 1997 році був виготовлений державний акт на право колективної власності на землю КСП "Абрамівка"; списки осіб на отримання земельної частки (паю) формувалися в 2000 році.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що на час роздержавлення земель КСП "Абрамівка" та формування списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), позивач працював у КСП "Абрамівка", а тому був його членом і має право на одержання земельної частки (паю).

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Пунктом 1 Указу № 720/95 визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином, право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були членами цього підприємства. Сам по собі факт перебування особи в трудових відносинах із таким підприємством не є підставою для отримання нею земельної частки (паю).

Суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені положення Указу № 720/95 уваги не звернув; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин; не встановив, чи був саме на цей час позивач членом зазначеного підприємства з урахуванням правових підстав і наслідків перетворення радгоспу "Абрамівський" у КСП "Абрамівка", норм Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) та статутних документів КСП "Абрамівка".

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки під час розгляду вказаної справи встановлено неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень закону, то ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу Вишгородської районної державної адміністрації Київської області задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 квітня 2008 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2008 року, ухвалу Верховного Суду України від 3 листопада 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.