Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування жилим приміщенням за скаргою відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про перегляд у зв`язку з винятковими обставинами рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2008 року, ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2008 року та ухвали Верховного Суду України від 11 грудня 2008 року,

У грудні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" (далі – ВАТ "Павлоградвугілля") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2 стягнення заборгованості за користування гуртожитком у сумі 2 730 грн. 26 коп. за період з 1 травня 2007 року до 1 грудня 2007 року.

Зазначало, що відповідачі разом із неповнолітнім сином мешкають у кімнатах № № 130, 132, 133 у гуртожитку, що розташований на АДРЕСА_1, власником якого є ВАТ "Павлоградвугілля", у якому займають кімнати.

Посилаючись на те, що в період з 1 травня 2007 року до 1 грудня 2007 року відповідачі не внесли плату за своє проживання, установлену Положенням про порядок нарахування плати за проживання в гуртожитку, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у сумі 2 730 грн. 26 коп., просило задовольнити позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2008 року, у задоволенні позовних вимог ВАТ "Павлоградвугілля" відмовлено.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 11 грудня 2008 року ВАТ "Павлоградвугілля" відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

У липні 2009 року ВАТ "Павлоградвугілля" звернулося до Верховного Суду України зі скаргою про перегляд судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення матеріального права, а саме: Закону України від 24 червня 2004 року "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) ; Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року № 208 (208-86-п) ; Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 (560-2005-п) .

На підтвердження неоднакового застосування цих правових норм ВАТ "Павлоградвугілля" посилається на ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 червня 2009 року у справі за аналогічним позовом ВАТ "Павлоградвугілля" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування гуртожитком, в якій по-іншому застосовано ці правові норми.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в порядку провадження у зв`язку з винятковими обставинами скаргу ВАТ "Павлоградвугілля", дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню, оскільки встановлено неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 131 Житлового кодексу України та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року № 208 (208-86-п) .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв`язку з винятковими обставинами після їх перегляду в касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів, зокрема, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Судом установлено, що ОСОБА_1., ОСОБА_2. разом із неповнолітнім сином на підставі ордерів вселились і мешкають у кімнатах № № 130, 132, 133 у гуртожитку по АДРЕСА_1, власником якого є ВАТ "Павлоградвугілля".

Згідно з Положенням про гуртожитки ВАТ "Павлоградвугілля", погодженим із профспілковими організаціями та введеним в дію з 1 листопада 2006 року, плата за проживання сімей у гуртожитках для проживання одиноких громадян, в якому мешкають і відповідачі, установлюється колективним договором.

Пунктом 4 Положення про порядок нарахування плати за проживання в гуртожитках, які знаходяться на балансі ВАТ "Павлоградвугілля" (додаток 13 до розділу 12 "Соціальні гарантії" колективного договору ВАТ "Павлоградвугілля") для сімей, які проживають у гуртожитку з загальними туалетами та загальними кухнями, плата встановлюється в сумі 90 грн. з урахуванням ПДВ на місяць за кожне зайняте ліжко-місце.

Пунктом 6 зазначеного Положення встановлена пільга для дітей віком до 18 років та студентів денного навчання до 23 років, вартість проживання яких складає 25% від тарифу за дорослого мешканця за 6 кв.м жилої площі, виділеної для проживання дитини.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що вимоги позивача про внесення плати за проживання в гуртожитку в розмірі 90 грн. за одне ліжко-місце, виходячи з площі 6 кв.м на одну людину, є безпідставним, оскільки встановлений ВАТ "Павлоградвугілля" розмір плати за проживання в гуртожитках у порушення вимог ч. 2 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не затверджений органами місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

З такими висновками погодився й суд касаційної інстанції, залишаючи судові рішення без змін.

На відміну від зазначеної практики застосування судами ст. 131 Житлового кодексу Української РСР та п. 38 Примірного положення про гуртожитки, суд касаційної інстанції в судових рішеннях, ухвалених в інших справах, дійшов висновків, які полягають у такому.

Відповідно до ч. 1 п. 38 Примірного положення про гуртожитки (208-86-п) громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Згідно з Положенням про гуртожитки ВАТ "Павлоградвугілля", погодженим із профспілковими організаціями та введеним в дію з 1 листопада 2006 року, плата за проживання сімей у гуртожитках для проживання одиноких громадян, в якому мешкають і відповідачі, установлюється колективним договором.

Пунктом 4 Положення про порядок нарахування плати за проживання в гуртожитках, які знаходяться на балансі ВАТ "Павлоградвугілля" (додаток 13 до розділу 12 "Соціальні гарантії" колективного договору ВАТ "Павлоградвугілля") для сімей, які проживають у гуртожитку з загальними туалетами та загальними кухнями плата, встановлюється в сумі 90 грн. з урахуванням ПДВ на місяць за кожне зайняте ліжко-місце.

Для дітей віком до 18 років та студентів денного навчання до 23 років, вартість проживання яких складає 25% від тарифу за дорослого мешканця.

Суди на зазначені вимоги Положення про порядок нарахування плати за проживання в гуртожитках, які знаходяться на балансі ВАТ "Павлоградвугілля", уваги не звернули та, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, безпідставно прирівняли ВАТ "Павлоградвугілля" до виконавця комунальних послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) і не звернули уваги на те, що ВАТ "Павлоградвугілля" не є комунальним підприємством і не здійснює надання житлово-комунальних послуг споживачам відповідно до умов договору, а стосовно гуртожитку - забезпечує його експлуатацію на підставі укладених договорів із підприємствами - виробниками (виконавцями) комунальних послуг (комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго", комунальне підприємство "Профдезінфекція", енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства") за цінами та тарифами, установленими з урахуванням витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, затверджених органами місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Саме з таких міркувань виходила колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України при скасуванні рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог ВАТ "Павлоградвугілля" про стягнення зі ОСОБА_3 заборгованості за користування гуртожитком.

Таким чином, ураховуючи те, що згідно з Положенням про гуртожитки ВАТ "Павлоградвугілля", погодженим із профспілковими організаціями та введеним в дію з 1 листопада 2006 року, плата за проживання сімей у гуртожитках, які знаходяться на балансі ВАТ "Павлоградвугілля", установлюється колективним договором, не можна визнати обгрунтованим висновок суду про те, що встановлені розрахунки оплати витрат за проживання в гуртожитках у порушення вимог ч. 2 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не підлягають затвердженню в органах місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Погодившись з такими судовими рішеннями, суд касаційної інстанції не усунув допущені судами порушення норм матеріального права, у зв`язку із чим ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2008 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2008 року та ухвалу судді Верховного Суду України від 11 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.