Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з плати за користування жилим приміщенням за скаргою відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2008 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2008 року, ухвалу судді Верховного Суду України від 16 лютого 2009 року,

У грудні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" (далі – ВАТ "Павлоградвугілля") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі ордера № 317 від 12 жовтня 2003 року ОСОБА_1 було надано кімнати НОМЕР_1 і НОМЕР_2 у гуртожитку АДРЕСА_1. Відповідачі плату за проживання в гуртожитку вносять частково, у зв’язку із чим виникла заборгованість станом на 1 грудня 2007 року в сумі 2 445 грн. 17 коп. Позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь 2 445 грн. 17 коп. заборгованості з плати за користування жилим приміщенням.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "Павлоградвугілля" подало на них касаційну скаргу.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 16 лютого 2009 року відмовлено ВАТ "Павлоградвугілля" у відкритті касаційного провадження у справі.

ВАТ "Павлоградвугілля" звернулося до Верховного Суду України зі скаргою, в якій просить переглянути у зв'язку винятковими обставинами зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень ст. 7 та ч. 2 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року.

Прикладом іншого, ніж у зазначеній справі, застосування цих норм права ВАТ "Павлоградвугілля" зазначає ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 червня 2009 року у справі за позовом ВАТ "Павлоградвугілля" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за користування жилим приміщенням, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 354 ЦПК України передбачено, що підставами перегляду судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону, а також визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов’язання України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій виходили з того, що вимоги позивача безпідставні, оскільки розрахунки оплати витрат позивача на експлуатацію гуртожитку в порушення вимог ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не затверджені в органах місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідачі вселилися та мешкають у кімнатах гуртожитку НОМЕР_1 і НОМЕР_2 АДРЕСА_1 на підставі ордера № 317 від 12 жовтня 2003 року.

Згідно з Положенням про гуртожитки ВАТ "Павлоградвугілля", погодженим із профспілковими організаціями та введеним у дію з 1 листопада 2006 року, плата за проживання сімей у гуртожитках для одиноких громадян, в якому мешкають відповідачі, установлюється колективним договором.

У порушення п. 4 Положення про порядок нарахування плати за проживання у гуртожитках, які знаходяться на балансі ВАТ "Павлоградвугілля" (додаток № 13 до розділу 12 "Соціальні гарантії" колективного договору ВАТ "Павлоградвугілля") відповідачі не в повному обсязі вносили плату за проживання в гуртожитку, унаслідок чого станом на 1 грудня 2007 року утворилася сума заборгованості перед позивачем.

ВАТ "Павлоградвугілля" не є комунальним підприємством і не здійснює надання житлово-комунальних послуг споживачам відповідно до умов договору, а стосовно належного йому гуртожитку забезпечує його експлуатацію на підставі укладених договорів з підприємствами – виробниками (виконавцями) комунальних послуг (комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго", енергетична компанія "Дніпрообленерго", комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" тощо) за цінами та тарифами, установленими з урахуванням витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, затверджених органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Оскільки вимоги позивача про стягнення плати за проживання в гуртожитку грунтуються на ч. 1 ст. 38 Примірного положення про гуртожитки і є правомірними, суди необґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Саме з таких міркувань виходила колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України при скасуванні рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ "Павлоградвугілля" про стягнення зі ОСОБА_4 заборгованості з сплати за користування гуртожитком.

Ураховуючи те, що під час розгляду цієї справи встановлено неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2008 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2008 року, ухвалу Верховного Суду України від 16 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.