6-7932вов09 Про стягнення винагороди - 11.11.2009 Прийняття

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення винагороди за скаргою відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2007 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 3 січня 2008 року й ухвали Верховного Суду України від 21 березня 2008 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 5 лютого 1998 року вона працювала бухгалтером у закритому акціонерному товаристві "Утел", яке було реорганізовано в дочірнє підприємство "Утел" (далі – ДП "Утел").

Рішенням загальних зборів відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" від 20 квітня 2005 року прийнято рішення про приєднання ДП "Утел" до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ВАТ "Укртелеком"), у зв'язку з чим останнє стало правонаступником усіх прав і обов’язків ДП "Утел" та отримало всі належні йому кошти й прибутки, отримані працею всіх працівників зазначеного дочірнього підприємства.

У зв’язку зі скороченням чисельності (штату) працівників ДП "Утел", наказом від 6 вересня 2005 року її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Незважаючи на те, що Положенням про оплату праці працівників ДП "Утел" від 22 грудня 2004 року передбачалася виплата працівникам винагороди за загальними підсумками роботи за 2005 рік, така винагорода їй виплачена не була.

Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь указану винагороду в розмірі 12 090 грн.

У процесі розгляду справи позивачка доповнила свої вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь зазначену винагороду в розмірі 20 090 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2007 року позов задоволено, ухвалено стягнути з ВАТ "Укртелеком" на користь ОСОБА_1. 20 090 грн. винагороди за загальними підсумками роботи ДП "Утел" ВАТ "Укртелеком"; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 3 січня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено, ухвалено стягнути з ВАТ "Укртелеком" на користь ОСОБА_1. 12 090 грн. винагороди за загальними підсумками роботи ДП "Утел" ВАТ "Укртелеком"; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 березня 2008 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в зазначеній справі.

ВАТ "Укртелеком" звернулося до Верховного Суду України зі скаргою, у якій просить переглянути в зв’язку з винятковими обставинами рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2007 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 3 січня 2008 року й ухвалу Верховного Суду України від 21 березня 2008 року, скасувати їх та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування скарги товариство посилається на неоднакове застосування судами одного і того самого положення закону, а саме ст. 2, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оплату праці". Прикладами іншого, ніж у зазначеній справі, застосування цих норм товариство зазначає ухвали Верховного Суду України від 11 лютого 2009 року в справі за аналогічними позовами ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ін.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1. було звільнено з роботи з поважних причин - у зв’язку зі скороченням штату працівників, а тому є підстави, передбачені Положенням про порядок виплати працівникам ДП "Утел" винагороди за загальними підсумками роботи за рік, для стягнення на користь позивачки винагороди за підсумками роботи за 2005 рік.

Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у ОСОБА_1. права на виплату винагороди, але за відпрацьований у 2005 році час.

Верховний Суд України, погоджуючись по суті з цими висновками судів, відмовив у відкритті касаційного провадження в указаній справі.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частиною 1 ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до п. 1.6 Положення про порядок виплати працівникам ДП "Утел" винагороди за загальними підсумками роботи за рік, затвердженого рішенням правління ВАТ "Укртелеком" від 22 грудня 2004 року № 34, винагорода за загальними підсумками роботи за рік виплачується на підставі наказу генерального директора ДП "Утел". Умовою для нарахування винагороди є виконання річного плану прибутку ДП "Утел" (п. 1.8 Положення).

Судом установлено, що ОСОБА_1. працювала в ДП "Утел" ВАТ "Укртелеком" і була звільнена з роботи у зв’язку зі скороченням штату працівників на підставі наказу від 6 вересня 2005 року.

З 1 жовтня 2005 року ДП "Утел" ВАТ "Укртелеком" було реорганізоване шляхом приєднання до ВАТ "Укртелеком".

Суди на зазначене Положення уваги не звернули й, ухвалюючи рішення, не з’ясували, чи передбачено бізнес-планом ДП "Утел" кошти на виплату винагороди за загальними підсумками роботи ДП "Утел" за рік, чи виконано ДП "Утел" річний план прибутку та чи призначалася позивачці винагорода за загальними підсумками роботи за рік наказом генерального директора ДП "Утел", що є правовою підставою для її проведення.

Саме до такого висновку дійшов суд касаційної інстанції при постановленні ухвал від 11 лютого 2009 року в справах за аналогічними позовами ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5.

Отже, перевіривши за матеріалами скарги наведені в ній доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України підставою оскарження у зв’язку з винятковими обставинами судових рішень у цивільних справах після їх перегляду у касаційному порядку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону. Статтею 359 ЦПК України визначено, що Верховний Суд України скасовує або змінює ухвалені у справі судові рішення з підстав, визначених ст. 354 цього Кодексу.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2007 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 3 січня 2008 року й ухвалу Верховного Суду України від 21 березня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.