Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області суду від 30 січня 2008 року він поновлений на посаді генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерського господарства. 15 квітня 2008 року відповідач телеграмою повідомив його про поновлення на попередній посаді з 14 квітня 2008 року. В телефонному порядку ОСОБА_1 повідомив відповідача про поновлення виконання обов'язків за посадою та про перебування на лікарняному з 14 квітня 2008 року. 15 квітня 2008 року ним отримано поштове повідомлення від відповідача про те, що наказом Міністерством аграрної політики України він звільнений з посади генерального директора Укрдержфонду підтримки фермерських господарств у зв'язку із закінченням строку дії контракту на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Просив скасувати наказ № 75-п від 14 квітня 2008 року про звільнення його з роботи з 14 квітня 2008 року, поновити на посаді генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та оплату лікарняного у розмірі 3 451 грн. 76 коп., збитки, понесені у зв’язку з незаконним звільненням у розмірі 3 000 грн. з урахуванням послуг адвокатів та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 листопада 2008 року позов задоволено частково. Скасовано наказ № 75-п від 14 квітня 2008 року. Поновлено позивача на посаді генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з 15 квітня 2008 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 639 грн. 60 коп., оплату лікарняного листка у розмірі 253 грн. 80 коп., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., 3 000 грн. у рахунок оплати витрат за надання правової допомоги, 51 грн. судового збору та 30 грн. витрати на ІТЗ.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 4 лютого 2009 року рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 листопада 2008 року скасовано та ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міністерства аграрної політики України 26 грн. судових витрат та 30 грн. витрати на ІТЗ.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись статтями 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 4 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.