Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор‘євої Л.І.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Балюка М.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

У червні 2009 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що з 2006 року до 2008 року перебувала у шлюбі з відповідачем, від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, 2007 року народження.

Посилаючись на те, що відповідач не виконую своїх батьківських обов’язків, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, ОСОБА_1 просила стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі – 2 500 грн. щомісяця.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 липня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі – 500 грн. щомісяця, починаючи з 9 червня 2009 року до досягнення дитиною повноліття. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 2 вересня 2009 року зазначене судове рішення в частині визначення розміру аліментів скасовано. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі – 1 250 грн. щомісяця, починаючи з 9 червня 2009 року до досягнення дитиною повноліття. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, ухвалюючи рішення, виходив із того, що відповідач є працездатним, має дохід, який фіксується державною податковою інспекцією, інших утриманців не має, доказів про свій майновий стан та стан здоров‘я не надав, а тому стягнув зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі – 500 грн. щомісяця.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення в частині визначення розміру аліментів та стягуючи на користь ОСОБА_1 по 1 250 грн. щомісяця, посилався на те, що відповідач займається адвокатською діяльністю, а тому довідку Крижопільської МДПІ від 30 липня 2009 року про те, що він не мав доходу за першу половину 2009 року, до уваги брати не можна.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з 2006 року до 2008 року перебували у шлюбі, від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, 2007 року народження.

На а.с. 31 є довідка Крижопільської МДПІ від 30 липня 2009 року про те, що відповідач є приватним підприємцем та у періоди з 1 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року до 30 червня 2009 року його дохід становить 0 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Така ж позиція викладена й у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) .

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення, піддав сумніву довідку податкової інспекції, посилаючись на те, що вона не відповідає дійсності.

Однак при цьому апеляційний суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв’язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, апеляційний суд у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 137 ЦПК України не сприяв всебічному й повному з’ясуванню обставин справи та прав відповідача.

Усупереч зазначеним процесуальним нормам, а також ст. ст. 213, 214 ЦПК України апеляційний суд не перевірив надані відповідачем письмові докази, зокрема, довідку Крижопільської МДПІ, його пояснення про те, що його друга дружина вагітна, що позивачка вказує його доходи без надання підтверджуючих документів.

Апеляційний суд, визначаючи розмір аліментів, не перевірив, який дохід має ОСОБА_2., не вказав, з чого виходив, визначаючи аліменти у розмірі саме 1 250 грн. щомісяця.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 2 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.