Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Оливи Ірини Володимирівни - ОСОБА_3 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року у справі у справі за позовом Оливи Ірини Володимирівни до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, в.о. заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Борисова Юрія Олексійовича про скасування постанови,

У вересні 2016 року Олива І.В. звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, в.о. заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Борисова Ю.О., в якому просила скасувати постанову про порушення митних правил від 16.09.2016 року № 2743/20917/16 та закрити провадження у справі.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року у задоволенні позовних вимог Оливі І.В. було відмовлено.

У касаційній скарзі адвоката Оливи Ірини Володимирівни - ОСОБА_3, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року.

Львівською митницею Державної фіскальної служби України подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу адвоката Оливи Ірини Володимирівни - ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга адвоката Оливи І.В. - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.07.2016 року позивач Олива І.В. транспортним засобом "TOYOTA" модель "COROLLA", реєстраційний номер НОМЕР_1 прямувала з Республіки Польща до України у приватну поїздку в якості пасажира разом з трьома пасажирами та водієм, гр. України ОСОБА_3, через м/п "Грушів" Львівської митниці ДФС, обравши формою проходження митного контролю смугу руху митного контролю - "червоний коридор".

Під час здійснення письмового декларування гр. України позивач заявила про наявність у неї особистих речей згідно статті 370 Митного Кодексу України та про наявність грошових коштів.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів добровільно пред'явити наявні в неї особисті речі до митного контролю, гр. України Олива І.В. відмовилася.

Відповідно до пункту 3.20.5 Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення "Грушів-Будьомєж" на території Республіки Польща, затвердженої Наказом Львівського прикордонного загону від 06.06.2015 року ініційовано проведення митного огляду транспортного засобу марки "TOYOTA" модель "COROLLA", реєстраційний номер НОМЕР_2, що перебуває під митним контролем. Водію автомобіля, громадянину України ОСОБА_3 посадовою особою органу доходів і зборів була поставлена вимога щодо скерування автомобіля у спеціально відведене місце для проведення поглибленого огляду транспортних засобів.

Під час проведення митного огляду в присутності водія, пасажирів та працівників митниці, у боксі поглибленого догляду транспортних засобів, у вищевказаному автомобілі виявлено без ознак приховування від митного контролю мобільні телефони iPhone марки "Apple" у кількості 2 шт. та 2 шт. ноутбуків торгової марки "Apple", власницею яких визнала себе гр. України Олива І.В.

Однак, під час здійснення повної фізичної ідентифікації даних предметів за зовнішніми індивідуальними ознаками та їх виглядом згідно маркування (фотофіксація надписів, етикеток, логотипів, маркування, що нанесено на пакуванні даних предметів, серійних номерів ІМЕІ), позивач перешкоджала посадовій особі митниці у здійсненні звірення даних митної декларації з виявленими в автомобілі речами та їх фотографування, що унеможливило повну перевірку заявлених відомостей та завершення митного оформлення. Заступником начальника Львівської митниці ДФС України винесено постанову від 16.09.2016 року № 2743/20917/16 в справі про порушення митних правил, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною1 статті 474 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.

Статтею 336 Митного кодексу України визначено що, митний огляд здійснюється безпосередньо посадовою особою органу доходів і зборів шляхом огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян. Відповідно до частини 2 статті 361 Митного кодексу України, органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Згідно із статтею 579 Митного кодексу України, законні розпорядження та вимоги посадових осіб органів доходів і зборів, надані під час виконання ними службових обов'язків, є обов'язковими для виконання фізичними та юридичними особами.

Судами також встановлено що, 03.07.2016 року при перетині державного кордону позивач здійснила перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів у доступі до товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, так як відмовилась представити на законну вимогу наявні в неї особисті речі до митного контролю фізичної ідентифікації предметів за зовнішніми індивідуальними ознаками та їх виглядом згідно маркування.

Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини 1 статті 334 Митного кодексу України, органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом. Згідно із частиною 2 статті 334 Митного кодексу України, особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов'язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Пунктом 18 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільним транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними у пунктах пропуску через державний кордон передбачено, що митний орган може застосовувати до автомобільних транспортних засобів і товарів, що перебувають під митним контролем, засоби забезпечення ідентифікації у порядку визначеному законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що посадовими особами митного органу правомірно проведено поглиблений огляд транспортного засобу з метою забезпечення дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, оскільки позивач відмовилась добровільно пред'явити наявні в неї особисті речі митного контролю.

Згідно із частиною 1 статті 474 Митного кодексу України, перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів під час здійснення нею митного контролю або провадження у справі про контрабанду чи порушення митних правил у доступі до товарів, транспортних засобів, документів - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Судами також встановлено, що згідно розподілу обов'язків особового складу ВМО №1 митного поста "Грушів" з 08:00 03.07.2016 року по 08:00 04.07.2016 року посадові обов'язки на в'їзді "зелений/ червоний" коридор виконував головний державний інспектор Жук В.В., який є посадовою особою органу доходів і зборів. Згідно із наказом Львівської митниці ДФС від 16.12.2015 року № 1040-0 "Про переведення працівників", Посадової інструкції головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Грушів", Львівської митниці ДФС, розподілу посадових обов'язків особового складу ВМО № 1 митного поста "Грущів", інспектор митниці Жук В.В. уповноважений був виконувати свої посадові обов'язки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову оскільки, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом та Конституцією України (254к/96-ВР) .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу адвоката Оливи Ірини Володимирівни - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року у справі у справі за позовом Оливи Ірини Володимирівни до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, в.о. заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Борисова Юрія Олексійовича про скасування постанови - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.