Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор’євої Л.І.,

Барсукової В.М., Луспеника Д.Д.,-

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "НДКТІМ – Сільгоспмаш" про стягнення оплати за час вимушеного простою, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2010 року,

У жовтні 2009 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що з 20 листопада 2003 року працювала у відповідача на посаді інженера-технолога. Наказом від 10 листопада 2008 року № 176 на підприємстві було установлено чотириденний робочий тиждень. Посилаючись на те, що на підприємстві були істотно змінені умови праці, а саме скорочення робочого тижня, про що її повинні були попередити за два місяці, а також не нараховано оплату за час вимушеного простою, що передбачено ст. 113 КЗпП України вона 18 травня 2009 року звільнилася з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, у зв’язку з істотною зміною умов праці та заробітної плати. Просила стягнути з відповідача на її користь 2 679 грн. 56 коп. заробітну плату за час вимушеного простою, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1 434 грн. 62 коп. та моральну шкоду в сумі 1 500 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.