Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини й визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину за заповітом за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 жовтня 2008 року й ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2009 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що її матері, ОСОБА_4, на праві власності належав будинок АДРЕСА_1. 28 жовтня 1987 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все своє майно в рівних частках дітям: ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 У 1991 році ОСОБА_4 захворіла й ОСОБА_1. стала проживати з нею та здійснювати догляд за хворою, оскільки сестри у смт Лиманське не мешкали. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після смерті матері позивачка продовжувала проживати у спадковому будинку, фактично прийняла спадщину вступивши в управління, володіння та розпорядження спадковим майном. Відповідачі ні фактично, ні юридично спадщину не прийняли. ОСОБА_1 вважає, що тільки вона фактично прийняла спадщину після смерті матері – ОСОБА_4 З 1991 року вона сплачувала за електроенергію, водопостачання, земельний податок, обробляла город, проводила ремонтні роботи в спадковому будинку, підтримувала його в належному стані. ОСОБА_2. і ОСОБА_3 мешкали в інших місцях і в шестимісячний строк в управління спадковим майном не вступили та спадщину не прийняли.

ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадщину за заповітом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона після смерті матері, ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, вселилась до спадкового будинку АДРЕСА_1. Обробляла земельну ділянку, доглядала за будинком, в якому мешкає до теперішнього часу, фактично прийняла спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2009 року, первісний позов задоволено, у зустрічному - відмовлено. Встановлено, що ОСОБА_1. фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом у вигляді житлового будинку літ "А" житловою площею 34,20 кв. м, загальною площею 44,80 кв. м, господарських будівель і споруд, а саме: сараю літ "Б", огорожі № 1, воріт № 2, інвентаризаційною вартістю 14 975 грн., що розташовані на земельній ділянці площею 1 700 кв. м у АДРЕСА_1 і які належали ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що спадщину прийняла після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 фактично тільки її дочка – ОСОБА_1. Інші спадкоємці: ОСОБА_2. та ОСОБА_3 – не надали суду беззаперечних доказів прийняття ними спадщини в шестимісячний строк.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 жовтня 2008 року й ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.