Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Костенка А.В., Лященко Н.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Чернівців в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, про визнання недійсними свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, договору дарування на жилий будинок, скасування їх державної реєстрації, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання незаконними рішень виконавчого комітету міської ради, Чернівецької міської ради за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 11 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 24 липня 2008 року,

У листопаді 2004 року прокурор Шевченківського району м. Чернівців в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що за результатами проведеної прокурорської перевірки за заявою ОСОБА_3. до виконавчого комітету Шевченківської районної ради м. Чернівців принесено протест на п. 1.2 рішення виконавчого комітету від 3 травня 1977 року №247/9, яким затверджено акт приймання будинку АДРЕСА_1, належний ОСОБА_6 у зв’язку з невідповідністю цього рішення ст. 376 ЦК України. Рішенням сесії Чернівецької міської ради від 25 серпня 2005 року за №826 протест задоволено, п. 1.2 вищезазначеного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради відмінено. У зв’язку з тим, що свідоцтво про право власності на будинок ОСОБА_6 від 20 червня 1997 року, свідоцтво про право на спадщину за законом на ОСОБА_4 від 12 січня 1994 року, свідоцтво про право на спадщину за законом на ОСОБА_1 були видані на підставі цього рішення, зазначені правовстановлюючі документи також підлягають визнанню недійсними. Оскільки ОСОБА_1 подарував спірний будинок ОСОБА_2., то договір дарування будинку від 9 січня 2002 року є недійсним. Крім того, будівництво будинку АДРЕСА_1 здійснено з істотним відхиленням від проекту, вважається самовільним, тому позивач також просив визнати право власності на спірний будинок за Чернівецькою міською радою.

ОСОБА_2. звернулася до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання незаконними рішення виконавчого комітету міської ради від 12 жовтня 2004 року в частині скасування п. 1.2 рішення від 3 травня 1977 року та рішення сесії Чернівецької міської ради від 25 серпня 2005 року №826, вважаючи їх незаконними.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 11 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 24 липня 2008 року, позов прокурора Шевченківського району м. Чернівців в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради задоволено. Визнано недійсними: свідоцтво про право власності на будинок ОСОБА_6 від 20 червня 1997 року, видане Чернівецьким міським житловим управлінням; свідоцтво про право на спадщину за законом на ОСОБА_4 від 12 січня 1994 року; свідоцтво про право на спадщину за законом на ОСОБА_1 від 7 грудня 2001 року; договір дарування будинку від 9 січня 2002 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Зобов’язано Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2. від 14 січня 2002 року. Визнано за Чернівецькою міською радою право власності на зазначений будинок. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи рішення, суд, з’ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спорудження будинку АДРЕСА_1 з перевищенням розміру, передбаченого проектом забудови, є самовільним будівництвом, тому ОСОБА_6 не набуває право власності на цей будинок.

За обставин набуття спірного майна ОСОБА_4, ОСОБА_1 з підстав спадкування, суди правомірно визнали недійсними договір дарування спірного житлового будинку між ОСОБА_1 і ОСОБА_2. та правоустановчі документи і скасував їх державну реєстрацію, з цих підстав відмовивши у зустрічному позові ОСОБА_2. про усунення перешкод у здійсненні права власності. Одночасно з підстав, передбачених ч. 5 ст. 376 ЦК України суди правильно визнали право власності Чернівецької міської ради на будинок АДРЕСА_1

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Доводи ОСОБА_5. про те, що судом не врахована та обставина, що він є власником спірного будинку, не є підставою для скасування обґрунтованого судового рішення.

Вирішуючи даний спір та перевіривши дійсні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд погодився з урахуванням конкретних обставин справи (зведення спірного будинку проводилося з порушенням вимог закону) з вимогами прокурора про повне задоволення його позовних вимог.

Достатніх підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 24 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.