Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2007 року,

У лютому 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 2 листопада 2005 року з вини ОСОБА_8, який передав керування транспортним засобом без відповідних повноважень ОСОБА_7, сталася дорожньо-транспортна пригода. Просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку завдану йому матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_6 9 855 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 365 грн. витрат за проведення автотоварознавчої експертизи, 10 грн. 38 коп. поштових витрат, 500 грн. за надану правову допомогу, 110 грн. державного мита, а всього 10 840 грн. 38 коп. У задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять скасувати постановлені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 27 березня 1992 року № 6 (v0006700-92) "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди", під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля "DAEWOO LANOS", номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_9 (а.с. 11).

ОСОБА_8 здійснював експлуатацію автомобіля на підставі довіреності (а.с. 71 звор.).

За таких обставин судом першої та апеляційної інстанції виконані всі вимоги цивільного процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи та вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, зокрема ст. 1187 ЦК України. Їх висновки про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Постановлені рішення судів відповідають вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи суди допустили порушення норм процесуального права, які передбачені ст. 338 ЦПК України, як підстави для зміни або скасування судових рішень. Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.