Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 квітня 2007 року на автошляху Овруч-Словечно відповідач, керуючи автомобілем ЗАЗ-ДЕУ "Ланос", грубо порушив Правила дорожнього руху й допустив зіткнення зазначеного автомобіля з його, позивача, автомобілем ВАЗ-2114, в результаті такого зіткнення його автомобіль пошкоджено, йому завдана матеріальна шкода, крім того, неправомірними діями відповідача йому заподіяна також і моральна шкода.

Позивач просив стягнути з відповідача 2 652 грн. 35 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 700 грн. за завдану моральну шкоду.

Судом до участі в справі як третю особу залучено ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто".

Рішенням Овруцького районного суду від 12 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11 березня 2009 року, позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 1 332 грн. 12 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1 500 грн. за завдану моральну шкоду та 81 грн. на відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 16 квітня 2007 року на автошляху Овруч-Словечно сталося зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_2 з автомобілем, що належить ОСОБА_1 та під його ж керуванням, у результаті такого зіткнення автомобіль позивача пошкоджено, завдана йому матеріальна шкода частково відшкодована страховою компанією "Український Страховий Альянс" за договором добровільного страхування автомобіля.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що зіткнення автомобілів сталося з вини ОСОБА_2, який допустив порушення Правил дорожнього руху, тому з огляду на положення статей 1167, 1187, 1188 ЦК України він зобов’язаний відшкодувати завдану позивачу шкоду.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна. Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) врегульовано відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зазначений закон спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно пункту 22.1 статті 22 цього Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2, крім іншого, посилався на те, що автомобіль ЗАЗ-ДЕУ Ланос є забезпеченим транспортним засобом відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_1, виданого 23 серпня 2006 року ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", а відтак його цивільно-правова відповідальність застрахована й обов’язок по відшкодуванню завданої ОСОБА_1 у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоди закон покладає на страховика; копію зазначеного полісу ОСОБА_2 надав суду.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, заперечень відповідача не перевірив, не встановив та не зазначив у рішенні чи застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, а відтак у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, належним чином та з додержанням положень статті 33 ЦПК України не визначив особу, яка повинна відповідати за позовом ОСОБА_1

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Овруцького районного суду від 12 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.