Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі Дніпропетровського регіонального управління до ОСОБА_1, треті особи: Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна про стягнення суми боргу, за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2009 року,

У січні 2005 року закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі Дніпропетровського регіонального управління (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнювало, посилаючись на те, що на підставі додаткової угоди до договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку від 6 вересня 2002 року ОСОБА_1. був наданий кредитний ліміт у розмірі 4 тис. доларів США з виплатою 18% річних строком до 6 вересня 2007 року та в якості забезпечення кредитного договору укладено договір застави, згідно з яким ОСОБА_1. передала в заставу належний їй будинок АДРЕСА_1. У зв’язку з тим, що відповідачка не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, 18 квітня 2003 року було вчинено нотаріальний напис, згідно з яким з неї було стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 3 661,05 доларів США, заборгованість зі сплати відсотків за період з 26 листопада 2002 року до 16 квітня 2003 року в сумі 562,23 доларів США. Оскільки відсотки та пеня за зазначеним договором після вчинення нотаріального напису продовжували нараховуватись, то позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за відсотками станом на 7 лютого 2007 року в сумі 10 625 грн. 71 коп. і пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 4 595 грн. 65 коп., усього 15 221 грн. 36 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2008 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Дніпропетровського регіонального управління 15 221 грн. 36 коп. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що позивач розірвав укладений з ОСОБА_1. кредитний договір, звернувшись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без задоволення.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави, зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України, не передбачають підставою припинення зобов'язання вчинення виконавчого напису.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пеню за несвоєчасну сплату кредиту.

Наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження ухвалена 2 лютого 2007 року; кредитний договір продовжував діяти, він не був розірваний або зупинений, відсотки та пеня за кредитним договором продовжували нараховуватись з 17 квітня 2003 року до лютого 2007 року.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було підстав для відмови в захисті права позивача на отримання відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасну сплату кредиту за вказаний період.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2009 року скасувати, залишити в силі рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.