Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2", третя особа – мале приватне підприємство "Зустріч", про стягнення заборгованості, та визнання договору купівлі-продажу дійсним за касаційною скаргою селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 вересня 2008 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2" (далі – СФГ "ОСОБА_2") про стягнення заборгованості, визнання договору купівлі-продажу дійсним, посилаючись на те, що 25 квітня 2003 року між ним та СФГ "ОСОБА_2" був укладений договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-21093. Відповідно до умов зазначеного договору він зобов’язався передати у власність відповідачу автомобіль ВАЗ-21093, а останній – сплатити 37 500 грн.

Посилаючись на те, що він свої зобов’язання за договором виконав, а відповідач ухиляється від сплати зазначеної суми, просив визнати договір купівлі-продажу автомобіля укладеним та стягнути на його користь 37 500 грн. вартості автомобіля, 3% річних за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 3 375 грн.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 30 січня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 березня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково: визнано договір купівлі-продажу автомобіля укладеним, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах від 2 квітня 2008 року рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 30 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 березня 2007 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 22 липня 2008 року в позові ОСОБА_1. відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 16 вересня 2008 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1. Стягнуто зі СФГ "ОСОБА_2" на користь позивача 73 687 грн. 50 коп., що складають вартість проданого автомобіля ВАЗ-21093 з урахуванням індексу інфляції.

У касаційній скарзі СФГ "ОСОБА_2" просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Апеляційний суд, скориставшись правом ухвалення нового рішення, не виконав своїх обов’язків і в порушення вимог ст. ст. 213, 214, 309, 315 ЦПК України не звернув уваги на те, що після договору купівлі-продажу від 25 квітня 2003 року автомобіль був зареєстрований 30 квітня 2003 року Гайсинським МРЕВ на ім’я продавця, а покупцю видано тимчасовий реєстраційний талон на право керування цим автомобілем строком на 5 років (довідки на арк. 53, 55, 56, 59), та не з’ясував, чи виконав договір від 25 квітня 2003 року продавець ОСОБА_1

Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) , передбачена державна реєстрація автомобілів.

Чи дотримано вимоги цих Правил під час реєстрації автомобіля з урахуванням наявності договору від 25 квітня 2003 року, апеляційний суд не з’ясував.

З урахуванням викладеного ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.