Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Костенка А.В., Лященко Н.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 квітня 2009 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона знаходилася з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина, який знаходиться на її утриманні. Добровільно ОСОБА_2. матеріальної допомоги не надає, тому просила стягнути з нього аліменти в розмірі 600 грн. щомісяця на утримання дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, починаючи з 8 травня 2007 року до досягнення ним повноліття. У серпні ОСОБА_1. уточнила свої позовні вимоги, просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 800 грн. щомісяця на утримання дитини, за виключенням періоду з жовтня 2007 року до червня 2008 року, коли дитина мешкала з батьком.

У січні 2009 року ОСОБА_2. звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення аліментів за період з 4 жовтня 2007 року до 28 травня 2008 року, коли дитина мешкала разом із ним, у розмірі 7 019 грн., що відповідає 800 грн. щомісяця.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 22 січня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 в розмірі 600 грн. щомісяця, починаючи з 10 травня 2007 року, за виключенням періоду з жовтня 2007 року до червня 2008 року, до досягнення дитиною повноліття; у задоволенні решти вимог відмовлено У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 квітня 2009 року рішення районного суду змінено в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2, - зменшено їх розмір до 400 грн. Рішення районного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 в розмірі 400 грн. щомісяця за період з жовтня 2007 року до червня 2008 року. У решті – рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки дитина в період з 4 жовтня 2007 року до 28 травня 2008 року знаходилася на утриманні батька, то з матері ОСОБА_3 необхідно стягнути аліменти за зазначений період.

Проте цей висновок суперечить вимогам закону й матеріалам справи.

Судом установлено, що ОСОБА_2. та ОСОБА_1. знаходилися в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 20 листопада 2002 року. Від шлюбу мають сина – ОСОБА_3, 1997 року народження, який після розлучення батьків став проживати разом із матір’ю.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 4 жовтня 2007 року до 28 травня 2008 року ОСОБА_3 мешкав із батьком та знаходився на його утриманні.

Стягуючи з ОСОБА_1. аліменти на утримання неповнолітнього Дмитра за минулий період, апеляційний суд не врахував положення ч. 2 ст. 191 Сімейного кодексу України, відповідно до яких аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність зустрічного позову про стягнення аліментів за минулий період, оскільки ОСОБА_2. не надав доказів того, що він вживав заходів для одержання аліментів із ОСОБА_1.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дано правильну оцінку.

Висновки апеляційного суду про зменшення розміру виплати аліментів до 400 грн. не ґрунтуються на матеріалах справи. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції послався на те, що він враховує матеріальне становище сторін; що ОСОБА_3 за станом здоров’я потребує додаткового лікування, посиленого харчування та інших дій, направлених на покращення здоров’я.

Викладене свідчить про те, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 квітня 2009 року скасувати, рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 22 січня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.