Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І.,

Лихути Л.М., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Конструкторське бюро спеціальної техніки", державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння", Міністерства промислової політики України про визнання незаконним припинення нарахування заробітної плати, стягнення сум при звільненні, та компенсації втрати частини зарплати в зв’язку з порушенням строків її виплати,

У вересні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Конструкторське бюро спеціальної техніки" (далі – ДП "Конструкторське бюро спеціальної техніки"), державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" (далі – ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння"), Міністерства промислової політики України (далі – Мінпромполітики) про визнання незаконним припинення нарахування заробітної плати, стягнення сум при звільненні, та компенсації втрати частини зарплати в зв’язку з порушенням строків її виплати, посилаючись на те, що з 1 березня 1995 року тривалий час перебував у трудових відносинах з ДП "Конструкторське бюро спеціальної техніки" й наказом від 14 серпня 2003 року № 56К його було звільнено з роботи згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Оскільки при звільненні повного розрахунку та виплати вихідної допомоги з ним проведено не було, ОСОБА_1 після неодноразових уточнень позовних вимог просив стягнути заробітну плату за період з 1 січня 1998 року по 4 серпня 2003 року станом на 31 жовтня 2008 року з врахуванням індексу інфляції, компенсацію за невикористані відпустки за 1998-2003 роки, вихідну допомогу.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Мінпромполітики на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 30 березня 1998 року до 31 жовтня 2008 року на загальну суму 94 120 грн. 26 коп. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2009 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з

ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 30 березня 1998 року до 31 жовтня 2008 року на загальну суму 94 120 грн. 26 коп.

У касаційній скарзі ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1 березня 1995 року до 4 серпня 2003 року працював в ДП "Конструкторське бюро спеціальної техніки" та наказом від 14 серпня 2003 року № 56К був звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. При звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку та не була виплачена вихідна допомога. У період з першого кварталу 1998 року по третій квартал 2000 року включно підприємство частково нараховувало позивачу заробітну плату, після чого виплату заробітної плати припинило.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до положень ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) (з наступними змінами) встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Тобто питання поновлення пропущеного строку повинно вирішуватись судовим рішенням.

Стягнувши заборгованість із заробітної плати та компенсацію за відпустку за період з 30 березня 1998 року, суд не перевірив доводів представника відповідача стосовно того, що підприємство останні роки перед звільненням позивача практично не працювало й не працював позивач, йому не нараховувалась заробітна плата, вся заборгованість підприємства перед останнім з врахуванням компенсації складала 7 407 грн. 68 коп.; та не взяв до уваги, що до набрання чинності змін до ст. ст. 225, 233 КЗпП України, внесених Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю" від 11 липня 2001 року № 2620-ІІІ (2620-14) , до вимог про стягнення заробітної плати застосовувався тримісячний строк звернення до суду. Проте питання про можливість поновлення такого строку судом не вирішувалось.

Крім того, вирішуючи позов та визнаючи розмір середньої заробітної плати, суд керувався довідкою Державної податкової адміністрації м. Києва 22 січня 2004 року № 32/б/19-106, не урахувавши розрахункові відомості заробітної плати, згідно яких нараховується сума заборгованості й які є первинними бухгалтерськими документами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заробітної плати з Мінпромполітики та покладаючи цей обов’язок на ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння", апеляційний суд не урахував, що трудова угода була укладена між ОСОБА_1. та ДП "Конструкторське бюро спеціальної техніки" і саме в цьому підприємстві позивач отримував заробітну плату відповідно до штатного розкладу і кошторису.

На час розгляду справи ДП "Конструкторське бюро спеціальної техніки" не припинило свою діяльність та його не виключено в установленому порядку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, є юридичною особою.

Проте судом належним чином не була перевірена наявність зобов’язань ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" перед ОСОБА_1.

На зазначені недоліки не звернув уваги і апеляційний суд.

За таких порушень судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.