Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Григор‘євої Л.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Енеко" про зміну дати прийняття на роботу, дати і причини звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги,

У листопаді 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 28 грудня 2007 року ним була подана заява до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Енеко" (далі – ТОВ "ІБК "Енеко") про прийняття на роботу на посаду охоронця. З 2 січня 2008 року він фактично приступив до роботи.

24 квітня 2008 року подав начальнику охорони заяву про надання відгулів з 26 квітня 2008 року до 29 квітня 2008 року, яка була підписана 24 квітня 2008 року. Однак, повернувшись з відгулів, він дізнався про те, що всю зміну не допустили до роботи з охорони об’єкта "Вишгородська-150" та всіх працівників, які працювали з січня 2008 року зарахували на роботу з березня 2008 року.

Після цього керівництвом ТОВ "ІБК "Енеко" йому було запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням.

14 травня 2008 року направив на адресу відповідача заяву про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. 1 липня 2008 року він отримав пропозицію написати заяву про звільнення за власним бажанням, в іншому разі його буде звільнено за прогули.

Після цього неодноразово направляв на адресу товариства заяви про звільнення, однак відповіді не отримував.

У подальшому звернувся до прокуратури Оболонського району м. Києва за захистом своїх прав та інтересів, якою було винесено припис ТОВ "ІБК "Енеко" про усунення порушень трудового законодавства.

8 жовтня 2008 року він отримав поштою трудову книжку, в якій містився запис про прийняття його на роботу 3 березня 2008 року та звільнення з роботи за прогули.

Посилаючись на порушення трудового законодавства, ОСОБА_1 просив змінити у трудовій книжці дату прийняття на роботу – з 3 березня 2008 року на 21 січня 2008 року; змінити запис про дату та причину звільнення – замість звільнення за прогули вказати звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 14 травня 2008 року; зобов’язати відповідача сплатити йому 10 тис. грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1 500 грн. компенсації за невикористану відпустку та 6 тис. грн. вихідної допомоги при звільненні.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 9 лютого 2009 року позов задоволено частково. Змінено запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про дату прийняття на роботу і зазначено замість 3 березня 2008 року – 21 січня 2008 року. Змінено запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про дату та причину звільнення і замість звільнення з 30 квітня 2008 року за ст. 40 КЗпП України (за прогул) зазначено про звільнення з 14 травня 2008 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Стягнуто з ТОВ "ІБК "Енеко" на користь ОСОБА_1 9 636 грн. 36 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 727 грн. 27 коп. компенсації за невикористану відпустку та вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2009 року зазначене судове рішення в частині щодо дати та причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким наказ від 1 травня 2008 року № 2-2 про звільнення ОСОБА_1 з 30 квітня 2008 року на підставі ст. 40 КЗпП України (прогул) визнано незаконним та скасовано. У частині позову щодо дати, причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги відмовлено. У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду у частині відмови в позові скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду в частині щодо дати та причин звільнення, виходив із того, що звільнення позивача за прогули в період з 27 до 30 квітня 2008 року є незаконним.

ОСОБА_1 за висновком апеляційного суду вважається особою, яка продовжує трудові відносини з відповідачем, а його вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, вихідну допомогу є передчасними, а тому відмовив у позові.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивач просив змінити підстави звільнення, а відтак суд повинен був вирішити обґрунтовані та законні його вимоги чи ні та залежно від цього ухвалити відповідне рішення. ОСОБА_1 не просив поновити його на роботі. На час звернення до суду він працював в іншій організації.

Ухваливши рішення про скасування наказу про звільнення і відмовивши у позові, апеляційний суд по суті не вирішив спір.

За таких обставин рішення апеляційного суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Що стосується позовних вимог про зміну дати прийняття ОСОБА_1 на роботу, то судові рішення в цій частині є законними.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2009 року в частині позовних вимог про зміну запису про дату та причину звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги скасувати, справу в цій частині передати на новий апеляційний розгляд. У решті рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.