Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення недорахованих щомісячних виплат за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Павлограді Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду від 21 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за час роботи отримав професійне захворювання, у зв’язку із чим відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві України в м. Павлограді Дніпропетровської області (далі – Відділення) повинно відшкодовувати завдану шкоду. Однак у результаті застосування неналежних коефіцієнтів під час перерахування щомісячних страхових виплат були недонараховані та невиплачені страхові виплати за період з 1 березня 2002 року до 1 лютого 2007 року в розмірі 5 628 грн. 55 коп. Просив стягнути з відповідача недонараховані щомісячні страхові виплати та зобов’язати Відділення проводити з 1 лютого 2007 року щомісячні страхові виплати в сумі 1 660 грн. 3 коп.

рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 21 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 року, позов задоволено. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_1. 5 628 грн. 55 коп. недонарахованих щомісячних страхових виплат. Зобов’язано Відділення встановити ОСОБА_1 розмір щомісячних страхових виплат на рівні 1 660 грн. 3 коп. щомісячно, починаючи з 1 лютого 2007 року, з подальшим перерахуванням згідно із чинним законодавством.

У касаційній скарзі Відділення просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що Відділення, нараховуючи позивачу страхові виплати, неправильно застосувало норми ст. 29 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) ) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та помилково застосувало до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, установлені постановами правління відповідача, а не коефіцієнти росту середньої заробітної плати, затверджені Державним комітетом статистики України.

Однак з такими висновками судів не можна погодитися, оскільки вони дійшли їх із порушенням норм матеріального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно зі ст. 17 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду. рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з пп. 4.4.2. – 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (v0007583-02) , (чинного на час виникнення спірних відносин) при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз. 3 ч. 1 ст. 34 базового Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) в разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься й у новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (z0715-07) , згідно з пп. 3.4.4., 3.8.2. якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Указаний Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затверджено відповідно до Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) , до якого внесено зміни Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , що набрав чинності 20 березня 2007 року, відповідно до яких п. 7 ч. 7 ст. 17 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року доповнено абз. 11 та визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

З матеріалів справи вбачається, що Відділенням проводились перерахування щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанов правління Фонду: від 14 березня 2002 року № 15 (v0015583-02) (на коефіцієнт 1,193), від 4 березня 2003 року № 3 (v0003583-03) (на коефіцієнт 1,182), від 24 лютого 2004 року № 5 (на коефіцієнт 1,152), від 28 лютого 2005 року № 3 (v0003583-05) (на коефіцієнт 1,238) та від 6 березня 2006 року № 3 (v0003583-06) (на коефіцієнт 1,203), у кожній з яких зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистики України.

Таким чином, проведене Відділенням перерахування належних ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону, а висновок судами був зроблений із порушенням вимог ч. 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог, а в апеляційного суду – для висновку про законність рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що суди під час вирішення спору неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області задовольнити.

рішення Павлоградського міськрайонного суду від 21 березня 2007 року й ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення недорахованих щомісячних виплат відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.