Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Ірпінської міської ради Київської області, третя особа – Ірпінський міський відділ земельних ресурсів, про визнання незаконними та скасування рішень Ірпінської міської ради Київської області, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, поділ спадкового майна в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про припинення права власності на частину спадкового майна,

У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконними та скасування рішень Ірпінської міської ради Київської області, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, поділ спадкового майна в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Зазначав, що йому на праві власності в порядку спадкування за законом на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 лютого 2007 року належить 1/6 частина жилого будинку "А" та 1/6 частина незавершеного будівництвом будинку "Б", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 належить на праві власності в порядку спадкування за законом 5/6 частин жилого будинку "А" і 5/6 частин незавершеного будівництвом будинку "Б".

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 25 грудня 2004 року ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку.

9 лютого 2006 року ОСОБА_7 на підставі рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 2005 року отримав державний акт на право власності на земельну АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що він має право на користування земельною ділянкою, на якій розміщене належне йому на праві власності нерухоме майно, просив визнати незаконними та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 25 грудня 2004 року та від 30 листопада 2005 року; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_7 9 лютого 2006 року; у порядку поділу спадкового майна виділити йому в натурі незавершений будівництвом будинок "Б", а ОСОБА_7 - жилий будинок "А"; визначити порядок користування земельною ділянкою.

У березні 2008 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом про припинення права власності на частину спадкового майна.

Посилаючись на те, що частка ОСОБА_6 у спільному майні є незначною й не може бути виділена в натурі та що ОСОБА_6 має окреме житло, просив припинити право власності ОСОБА_6 на його частку в спільному майні.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 6 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 2005 року; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1154 га по вул. Чехова в м. Ірпені Київської області, виданий Ірпінською міською радою 9 лютого 2006 року на ім`я ОСОБА_7 У порядку поділу майна в натурі виділено у власність ОСОБА_6 15/100 частин нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська область, АДРЕСА_1, у вигляді незавершеної будівництвом споруди "Б" та 1/6 частину огорожі №№ 3, 4, 6, 7. У порядку поділу майна в натурі виділено у власність ОСОБА_7 85/100 частин нерухомого майна, що знаходиться за зазначеною адресою, у вигляді жилого будинку "А", теплиці "Д", убиральні "Г", душу "Ж", колодязя № 2, водопровідного колодязя № 5 та 5/6 частин огорожі №№ 3, 4, 6, 7. У порядку поділу земельної ділянки відповідно до додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2009 року виділено в користування ОСОБА_6 частину земельної АДРЕСА_1 площею 192,34 кв. м; виділено в користування ОСОБА_7 частину зазначеної земельної ділянки площею 961,66 кв. м. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про припинення права власності на частину жилого будинку відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 січня 2010 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 листопада 2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 листопада 2009 року й направляючи справу на новий розгляд, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не розглянув всі позовні вимоги, а саме вимоги про виділ частки спадкового майна в натурі з підстав, передбачених ст. ст. 367, 1278 ЦК України, а також неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції; 6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Статтею 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Для реалізації права апеляційного суду на скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення рішення по суті позовних вимог чи зміни рішення ч. 2 ст. 303 ЦПК України передбачена можливість дослідження апеляційним судом доказів, у тому числі й нових доказів, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Крім того, у разі скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд в ухвалі апеляційного суду обов`язково повинно бути зазначено, які порушення закону були допущені судом першої інстанції, чим це підтверджено.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зі змісту рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 листопада 2009 року вбачається, що суд першої інстанції розглянув усі позовні вимоги, урахував доводи зустрічної позовної заяви та, крім того, під час розгляду справи призначив судову будівельно-технічну експертизу.

На порушення вимог ст. ст. 309, 311 ЦПК України апеляційний суд, скасовуючи рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 листопада 2009 року й направляючи справу на новий розгляд із підстав, передбачених п. 5 ст. 311 ЦПК України, належним чином не перевірив законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції та не врахував, що порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов`язків, визначених законом, а тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.