Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Донця О.Є.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року

у справі № 806/1120/16

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру), в якому просив визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру від 30 травня 2016 року № Р-5201/0-1597/6-16 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 42,0 га та 129,0 га, розташованих на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області; зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок з правом передачі в оренду для ведення фермерського господарства.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, прийняти нове - про задоволення позову. Доводи касаційної скарги мотивовані протиправністю відмови ГУ Держгеокадастру з підстав необхідності продажу прав на спірні земельні ділянки на земельних торгах, оскільки з відповідними заявами до відповідача касатор звертався до зміни земельного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги відповідно до ст. 220 КАС України.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 звертався до ГУ Держгеокадастру із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, площею 42,0 га та 129,0 га на території Бежівської сільської ради Черняхівського району з правом передачі в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами с. Бежів. До вказаних заяв були долучені графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та орієнтовний розмір земельних ділянок, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а також додано документи, що підтверджують досвід роботи позивача у сільському господарстві, наявність освіти та інші документи.

09 грудня 2015 року відповідач відмовив ОСОБА_2 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 129,0 га з тих підстав, що дана земельна ділянка знаходиться у різних масивах, що відображено на викопіюванні, та відповідно не створює єдиного земельного масиву.

11 січня 2016 року позивачу відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 42,0 га з підстав, розміщення земельної ділянки у різних масивах, що відображено на викопіюванні, та відповідно не створює єдиного земельного масиву.

28 січня 2016 року листом ГУ Держгеокадастру відмовлено позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 129,0 га. Вказана відмова мотивована тим, що на цій земельній ділянці розташовані електроопори, з відповідним правом користуванням земельною ділянкою ДП "НЕК "Укренерго", а тому площа земельних ділянок не відповідає площі, вказаній в заяві.

Зазначені відмови були предметом розгляду в суді. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року в адміністративній справі № 806/180/16, яка набрала законної сили, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, відмови ГУ Держгеокадастру від 09 грудня 2015 року № 19-6-7777.7-7800/25-15, від 11 січня 2016 року № 19-6-7777.71-100/2-16, від 28 січня 2016 року № Р-20/0-816/6-15 та від 02 березня 2016 року № Р-842/0-846/6-16 щодо відведення земельних ділянок площею 42,0 га. та 129,0 га., розташованих на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, визнано протиправними та зобов'язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 42,0 га. та 129,0 га., розташованих на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та прийняти рішення в межах наданих повноважень.

Після набрання вказаною постановою законної сили 17 травня 2016 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про виконання постанови суду.

30 травня 2016 року ГУ Держгеокадастру листом № Р-5201/0-1597/6-16 відмовило Позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 42,0 га. 129,0 га. Відмова мотивована тим, що із набранням чинності Законом України від 18 лютого 2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (1012-19) (далі - Закон № 1012-VIII (1012-19) ) передача земель державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі для ведення фермерського господарства, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності відмови ГУ Держгеокадастру від 30 травня 2016 року № Р-5201/0-1597/6-16.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Абз. 1 ч. 3 зазначеної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Законом № 1012-VІІІ (1012-19) (набрав чинності з 03 квітня 2016 року) ч. 2 ст. 134 ЗК України "Обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах)" викладено у наступній редакції: "Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю).

Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1012-VІІІ (1012-19) передбачають вичерпний перелік виключень, коли при отриманні земельних ділянок для ведення фермерського господарства застосовуються норми, які діяли до вступу у силу Закону № 1012-VІІІ (1012-19) , тобто до 03 квітня 2016 року, а саме: фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Отже, Законом № 1012-VІІІ (1012-19) , який набрав законної сили 03 квітня 2016 року, з ч. 2 ст. 134 ЗК України видалено таку підставу для отримання земельної ділянки на безконкурентних засадах, як передача громадянам земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 42,0 га. та 129,0 га. з правом передачі їх в оренду для ведення фермерського господарства станом на травень 2016 року, оскільки права на такі землі підлягають продажу на земельних торгах.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 ЗК України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає, зокрема, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості).

Отже, згідно з вимогами чинного земельного законодавства виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства забезпечує організатор земельних торгів, а не їх учасник.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій прийняли обґрунтовані рішення про відмову задоволенні позову, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.