Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства (далі – КП) "Обласний центр дозвілля "Запорожець" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки та відшкодування моральної шкоди,

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП "Обласний центр дозвілля "Запорожець" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиплаченої заробітної плати, посилаючись на те, що з 30 вересня 2002 року вона працювала у відповідача юрисконсультом, у квітні 2005 року генеральний директор КП "Обласний центр дозвілля "Запорожець" поставив вимогу про звільнення нею займаного приміщення, 11 квітня 2005 року вона передала ключі від кабінету й одержала трудову книжку з записом про її звільнення з роботи з 10 січня 2005 року на підставі ст. 38 КЗпП України, що є незаконним, крім того, відповідач взагалі не виплачував їй заробітну плату, починаючи ще з 30 вересня 2002 року.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Під час розгляду справи позивачка уточнювала й доповнювала позов і остаточно просила скасувати наказ КП "Обласний центр дозвілля "Запорожець" № 4 від 10 січня 2005 року про її звільнення, постановити її на роботі у відповідача юрисконсультом, стягнути з КП "Обласний центр дозвілля "Запорожець" невиплачену їй заробітну плату за період із 30 вересня 2002 року по 11 квітня 2005 року й середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції, всього в сумі 27 286 грн. 90 коп., а також 1 095 грн. 21 коп. компенсації за невикористані відпустки та 5 000 грн. на відшкодування завданої неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

Останнім рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 9 серпня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 9 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.