Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

Романюка Я.М., Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2009 року,

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2009 року задоволено частково первісний позовом ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на 2\3 ідеальні частки незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2. право власності на 1\3 ідеальну частку незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 Припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості його 1\3 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 34101 грн.67 коп., які знаходяться на депозитному рахунку в ТУ ДСА у Львівській області. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1700 грн. судових витрат. У задоволені решти позовних вимог та у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалено нове рішення, яким визнати 70 відсотків незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 особистою власністю ОСОБА_1 та припинити право власності ОСОБА_2 на 1\3 частку від одного відсотка незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 стягнувши з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 вартість цієї частки в сумі 2 125 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1. В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, провівши поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя у відповідності до рівних часток.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеним обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити і залишити рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2009 року без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.