332/4055/16-а Про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні особі пенсії за віком, та зобов'язання призначити зазначену пенсію - 13.07.2017 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року у справі №332/4055/16-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов'язання призначити пенсію, -

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя, в якому просила:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком на підставі ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя призначити позивачу пенсію за віком з 01.11.2016 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2013-2015 рр.), та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 1200 грн.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначила, що після призначення пенсії на пільгових умовах згідно Закону № 1788 (1788-12) вона продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Тому із досягненням пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058 (1058-15) , позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. При цьому, у даному випадку має місце саме призначення пенсії по іншому Закону, а не переведення її на інший вид пенсії.

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_4 за віком на підставі ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_4 пенсію за віком з 01.11.2016 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої зарплати в Україні з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 551,20 грн. сплаченого судового збору. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та залишити в силі постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2016 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 04.06.2005 року перебуває на обліку в УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію згідно п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як водій міського транспорту. Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати.

З 04 червня 2010 ОСОБА_4 набула право на призначення пенсії за віком у зв'язку з досягненням 55-річного віку.

10 листопада 2016 року позивач звернулась до УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ч.2 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, тобто, 2013-2015 роки.

Листом УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя від 23.11.2016 року № 173/К-8 ОСОБА_4 було повідомлено, що вона вже отримує пенсію за віком відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому повторне призначення пенсії за віком суперечить діючому законодавству України.

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що частина третя статті 45 Закону № 1058 регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Між тим, пільгова пенсія зі зниженням пенсійного віку, яку на даний час отримує позивач зазначеним законом не передбачена, а передбачена Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . Позивачу було призначено пільгову пенсію відповідно до Закону № 1788 (1788-12) , котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058 (1058-15) вона звернулась вперше 10.11.2016 року.

Між тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, відсутні.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) .

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_4 було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII (1788-12) , котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Зокрема, відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають право на пенсію працівники, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Пільгова пенсія зі зниженням пенсійного віку - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загально визначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком. При призначенні пенсії на пільгових умовах показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону № 1788 (1788-12) .

З огляду на те, що позивач раніше не отримувала пенсію за віком на загальних підставах, то право на неї виникло у позивача вперше - 04.06.2010 року.

Крім того, після призначенні пенсії на пільгових умовах згідно Закону № 1788 (1788-12) , ОСОБА_4 продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону № 1058.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 29 листопада 2016 року № 133/476/15-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке скасоване помилково.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.