Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" про визнання додаткової угоди недійсною за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 1 грудня 2008 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" (далі – ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій") про визнання додаткової угоди недійсною, зазначаючи, що в період з березня 1995 року до березня 2006 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 12 вересня 2005 року між ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" і ОСОБА_2 було укладено договір про пайову участь у будівництві житла № 41-БН, за умовами якого на рахунок товариства були внесені їхні з відповідачем спільні кошти в розмірі 154 223 грн. 28 червня 2006 року ОСОБА_2 без її згоди на підставі додаткової угоди вніс зміни до договору про пайову участь у будівництві житла, замінивши пайовика на ОСОБА_3 Вважає, що сплачені кошти в розмірі 154 223 грн. і проінвестована частина квартири АДРЕСА_1 належить їй та ОСОБА_2. на праві спільної сумісної власності, тому останній не мав права й необхідних повноважень для розпорядження спільним сумісним майном без її згоди.

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати недійсною додаткову угоду від 28 червня 2006 року № 1 про зміну і доповнення договору про пайову участь у будівництві житла від 12 вересня 2005 року № 41-БН, укладену між ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" і ОСОБА_2

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2008 року позов задоволено та визнано недійсною додаткову угоду від 28 червня 2006 року № 1 про зміну і доповнення договору про пайову участь у будівництві житла від 12 вересня 2005 року № 41-БН, укладену між ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" і ОСОБА_2

Рішенням апеляційного суду Київської області від 1 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення міськрайонного суду та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 апеляційний суд виходив із його недоведеності.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частинами 1, 2 ст. 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім’єю з березня 1995 року до березня 2006 року, про це свідчить: народження в них у вказаний період двох дочок; рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому судом установлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з березня 1995 року до березня 2006 року; позовна заява ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в якій останній особисто зазначає, що він з березня 1995 року до березня 2006 року перебував у фактичних шлюбних відносинах із позивачкою; вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2006 року, в якому вказано, що підсудний ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що останні 11 років він проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_1; довідка Переяслав-Хмельницького МРЕВ ДАІ ГУ МВС України від 24 липня 2008 року № 61, в якій зазначено, що 29 травня 2004 року на ім’я ОСОБА_1 було зареєстровано автомобіль КІА з вписанням в особливі відмітки "має право керувати ОСОБА_2", а 23 лютого 2006 року на ім’я ОСОБА_2 було зареєстровано автомобіль ГАЗ з вписанням в особливі відмітки "має право керувати ОСОБА_1"; пояснення свідків: ОСОБА_4 і ОСОБА_5

12 вересня 2005 року між ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" та ОСОБА_2 було укладено договір про пайову участь у будівництві квартири АДРЕСА_1, за умовами якого останнім 16 вересня 2005 року та 4 листопада 2005 року було сплачено 128 519 грн. і 25 704 грн. відповідно.

28 червня 2006 року між ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 про зміну і доповнення договору про пайову участь у будівництві житла від 12 вересня 2005 року № 41-БН, за умовами якої пайовика з ОСОБА_2 було змінено на ОСОБА_3, а внесені ОСОБА_2 кошти зараховані на рахунок ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що оскільки з березня 1995 року до березня 2006 року вони з ОСОБА_2 проживали однією сім’єю, то останній без її згоди не мав права вносити зміни до договору про пайову участь у будівництві житла.

Матеріали справи не містять переконливих доказів на підтвердження того, що сплачені ОСОБА_2 за договором кошти в розмірі 154 223 грн. належали його батькові – ОСОБА_3

Ураховуючи викладене, міськрайонний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім’єю в період дії СК України (набрав чинності 1 січня 2004 року) і саме під час проживання ними однією сім’єю було укладено договір про пайову участь у будівництві житла та внесені перші платежі за ним, тому ОСОБА_2 не мав права без згоди позивачки вносити зміни до основного договору; а висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 не доведено обставин перебування з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах і сплати спільних коштів за указаним договором, є помилковим.

Отже, виходячи з установлених обставин справи та з урахуванням положень ст. 74 СК України суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення міськрайонного суду – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 1 грудня 2008 року скасувати, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.