Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Надвірнянського відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Надвірнянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі - УМВС України в Івано-Франківській області), третя особа – орган опіки та піклування Надвірнянської державної адміністрації, про виселення, визнання незаконною реєстрації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2008 року,

У грудні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником АДРЕСА_1 ОСОБА_2 з неповнолітньою дочкою без її відома та згоди самовільно вселилися й зареєструвалися в цій квартирі. Просила визнати незаконною реєстрацію та виселити ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою, ОСОБА_4, з квартири без надання іншого жилого приміщення; стягнути з відповідачів компенсацію за завдану моральну шкоду.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2008 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2, ОСОБА_3, УМВС України в Івано-Франківській області, третя особа – орган опіки та піклування Надвірнянської державної адміністрації, про визнання незаконною реєстрації та відшкодування моральної шкоди закрито з виділенням цих позовних вимог в окреме провадження. Роз’яснено право на звернення до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС України (2747-15) ).

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2008 року, позов ОСОБА_1. задоволено частково. Виселено ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою, ОСОБА_4, з АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 лютого 2009 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2008 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2008 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Закриваючи провадження у справі в частині визнання незаконною реєстрації ОСОБА_2 у спірній квартирі та відшкодування у зв’язку із цим моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що за п. 1 ст. 17 КАС України вимоги, які були заявлені до УМВС України в Івано-Франківській області з приводу правомірності його дій, належать до компетенції адміністративних судів.

З висновками суду погодитись не можна.

За положеннями ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом установлено, що ОСОБА_1. придбала АДРЕСА_1 в ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 22 грудня 1998 року. Договір зареєстрований у бюро технічної інвентаризації 23 жовтня 2003 року. Від імені ОСОБА_3 договір підписала ОСОБА_5, яка діяла на підставі доручення. ОСОБА_3, вважаючи, що квартира належить йому, без відома й дозволу ОСОБА_1. у 2003 році самовільно вселив і прописав у спірній квартирі свою дочку, ОСОБА_2, разом з її неповнолітньою дитиною - ОСОБА_4 Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2007 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1., ОСОБА_5 третя особа – ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири. 16 липня 2007 року на підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дитиною, ОСОБА_4, знята з реєстраційного обліку в цій квартирі (т. 2 а. с. 41).

У цій справі ОСОБА_1. просила про виселення, визнання незаконною реєстрацію ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дитиною, ОСОБА_4, та відшкодування у зв’язку із цим моральної шкоди. Оскільки вимога про визнання незаконною реєстрації пов’язана з вимогою про виселення і є похідною від неї, між сторонами виник спір із приводу захисту права, що виникає із цивільних правовідносин.

Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для закриття провадження в справі у цій частині.

На зазначене не звернув уваги й апеляційний суд.

Ураховуючи викладене, судові рішення про закриття провадження у справі не можна вважати законними й обгрунтованими, допущені судами порушення процесуального права призвели до неправильного вирішення спору в цій частині, тому ухвала суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2008 року скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.