804/11/15 Про визнання протиправними бездіяльність та дії Державної казначейської служби України, зобов'язання вчинити певні дії - 13.07.2017 Прийняття

розглянувши у режимі відеоконференції касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченко Ю.І., про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченко Ю.І., в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати протиправною бездіяльність ДКСУ щодо нарахування компенсації ОСОБА_2 за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі 199/5120/13-ц (2/199/2265/13), виданому Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська 16 грудня 2013 року на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2013 року у справі № 22-ц/774/8361/13;

визнати протиправними дії посадової особи центрального органу виконавчої влади - Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченка Ю.І. щодо порушення строків розгляду звернення ОСОБА_2 від 15 жовтня 2014 року та щодо офіційної, безпідставної відмови у нарахуванні йому компенсації після звернення із завою від 15 жовтня 2014 року;

зобов'язати ДКСУ нарахувати компенсацію ОСОБА_2 за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі 199/5120/13-ц (2/199/2265/13), виданому Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська 16 грудня 2013 року на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2013 року у справі № 22-ц/774/8361/13, за період з 17 березня до 17 червня 2014 року, і негайно виплатити нараховану компенсацію на особистий рахунок ОСОБА_2

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2015 року, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДКСУ звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, позивача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з виконавчим листом, виданим 16 грудня 2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2013 року у справі № 199/5120/13-ц (2/199/2265/13) за позовом ОСОБА_2 до ДКСУ, ГУ МВС України в Дніпропетровській області, треті особи - УДАІ ГУМУС України в Дніпропетровській області, інспектор ДПС ДАІ БДПС Стасенко Д.В., про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, зобов'язано ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснити на користь ОСОБА_2 виплату у розмірі 200 грн у відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

16 грудня 2013 року позивач подав до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області заяву про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа.

Листом ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області від 10 липня 2014 року № 15-08/2080-8635, направленим за результатами розгляду заяви позивача від 7 липня 2014 року, ОСОБА_2 повідомлено, що 13 січня 2014 року пакет документів за його заявою щодо виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 199/5120/13-ц про зобов'язання ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити виплату у розмірі 200 грн у відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, направлено до ДКСУ листом від 13 січня 2014 року № 15-10/87-398.

17 червня 2014 року ДКСУ виконано вказане рішення суду та сплачено ОСОБА_2 200 грн у відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що підтверджується платіжним дорученням від 17 червня 2014 року № 756.

Вважаючи, що здійснення виплати було несвоєчасним, позивач звернувся до ДКСУ із за заявою про нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу.

Відповідно до листа від 1 грудня 2014 року № 14-13/3739-26538 за підписом директора Департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України за результатами розгляду заяви-звернення ОСОБА_2 від 15 жовтня 2014 року б/н щодо нарахування і виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів повідомлено про наступне. Судове рішення про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 прийняте на підставі статей 1167, 1176 Цивільного кодексу України (435-15) . Виконання судових рішень про відшкодування моральної шкоди, здійснюється відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (719-18) за бюджетною програмою КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб". Нарахування та виплата компенсації за вказаною бюджетною програмою не передбачається.

Вважаючи, такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України", не може бути підставою для невиконання вимог Закону щодо виплати компенсації за порушення строків розрахунків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (2456-17) встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр) є Державна казначейська служба України (Казначейство України) (пункт 1 положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (460/2011) ).

Згідно із підпунктом 5 пункту 4 наведеного Положення, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (845-2011-п) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , та особливості їх виконання встановлені Законом України від 5 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) (далі - Закон № 4901-VI (4901-17) ).

У даному випадку таким, що підлягає застосуванню, є саме Закон № 4901-VI (4901-17) , оскільки він є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно зі статтею 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За приписами частини другої статті 5 Закону № 4901-VI компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

З огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України", не може бути підставою для відмови у виплаті компенсації, визначеної частиною першою статті 5 Закону № 4901-VI.

Крім того, згідно з листом від 1 грудня 2014 року № 14-13/3739-26538 за підписом Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченко Ю.І., яким повідомлено позивача, що нарахування та виплата компенсації за вказаною бюджетною програмою не передбачається, вбачається, що позивач 15 жовтня 2014 року звернувся із заявою до ДКСУ щодо нарахування і виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів, проте, відповідь надана понад встановлений Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) місячний строк.

Так, за приписами частини першої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Частиною першою статті 14 вказаного Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з частиною першою статті 20 вказаного Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

При цьому, як встановлено судами, ДКСУ інший термін розгляду заяви ОСОБА_2 не встановлювався та останній не повідомлявся про це, доказів протилежного відповідачем не надано, у зв'язку з чим, суди прийшли до висновку, що при наданні відповіді позивачу листом від 1 грудня 2014 року, Директором департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченко Ю.І. порушено місячний термін розгляду звернення, передбачений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян".

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2015 року - без змін.