Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Костенка А.В., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Служба замовника" Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги за касаційною скаргою комунального підприємства "Служба замовника" Броварської міської ради Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 червня 2009 року,

У жовтні 2008 року комунальне підприємство "Служба замовника" Броварської міської ради Київської області ( далі – КП "Служба замовника") звернулося до суду з позовом про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що ОСОБА_1., яка є власником квартири № АДРЕСА_1, надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території, але відповідачка своєчасно не оплачує їх, унаслідок чого за період з 1 січня 2007 року до 1 жовтня 2008 року в неї виникла заборгованість з оплати за надані послуги.

У зв’язку з наданням відповідачкою документів про її відсутність у квартирі протягом певного періоду позивач зробив перерахування заборгованості й 3 грудня 2008 року уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_1. заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги в розмірі 1 245 грн. 47 коп. за період з 1 січня 2006 року до 1 жовтня 2008 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 червня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі КП "Служба замовника" ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що КП "Служба замовника" незаконно нараховано комунальні платежі, які відповідачка не повинна була сплачувати у зв’язку з тим, що вона була відсутня в зазначений період у належній їй на праві власності квартирі, унаслідок чого послугами позивача не користувалась; у встановленому порядку звернулась до позивача із заявою про свою тимчасову відсутність у зазначеній квартирі, про що надала суду належні докази.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

- комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

- послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо;

- послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків;

- послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та (або) членів його сім’ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що права на несплату вартості частини житлово-комунальних послуг, зокрема: з прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічного обслуговування, обслуговування внутрішньо- будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточного ремонту, за період своєї тимчасової відсутності ОСОБА_1. не має.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначені доводи КП "Служба замовника" не прийняв до уваги з посиланням на відсутність нормативно-правового акта про такий обов’язок відповідачки.

Але при цьому суд не звернув уваги на те, що рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 24 жовтня 2006 року № 464, на яке посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, було прийнято на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 "Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (560-2005-п) , чинної на час виникнення спірних правовідносин між сторонами.

Відповідно до п. 1 Порядку, затвердженого зазначеною постановою, було визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який поширювався на суб’єктів господарювання всіх форм власності, які надавали зазначені послуги.

Згідно з п. 5 зазначеного Порядку було передбачено, що калькуляційною одиницею розрахунку нормативних витрат є 1 кв. метр загальної площі квартир будинку, а не чисельність мешканців будинку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно із ч. 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Оскільки суд першої інстанції не дав оцінки доводам позивача з урахуванням вимог зазначених положень законодавства, то з його висновком про відсутність підстав для задоволення позову погодитися не можна.

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув, повно не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу комунального підприємства "Служба замовника" Броварської міської ради Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 червня 2009 року задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.